Юрій Білак
Тетяна Трощинська: У Юрія є дві серії фото, пов’язаних с шахтарською тематикою, які були зроблені на Волині та на Донбасі. Чому ви вирішили зробити ці знімки?
Юрій Білак: Коли я був малий, то мій батько був шахтарем на шахті Лілль. Я бачив, що він приходив додому з роботи весь чорний. Але тоді я був малий, я не розумів що це таке. Шахти у Франції закриті вже довгий час і коли я виріс, я поїхав в Україну дивитися, що це таке. Шахтарі на Донбасі коли зрозуміли, що я не знаю російської, всі говорили зі мною українською мовою.
Зараз я приїхав в Україну показати те, що я знімав. Я син емігранта, який в 1943 році втік від Радянського союзу у Францію. І тепер для мене честь виставляти в Адміністрації Президента України фото цих героїв-шахтарів. І вони теж прийшли на цю презентацію. Мій батько досі живий, йому 90 років, і для мене честь, що я зміг це зробити для нього.
Більше фотографій Юрія Білака можна побачити на його власному сайті
Всі фото в публікації з сайту www.yourybilak.com