Що повинні знати діти щодо спілкування з поліцією?

Гість ефіру — координатор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини Сергій Перникоза.

Сергій Перникоза: За 40 — 45 хвилин, які нам виділяють, не можна пояснити дітям все. Але ми говоримо, що є Конституція, яка дозволяє тобі не свідчити проти себе, є обов’язкова наявність батьків або викладачів при спілкуванні з поліцією, до того вони не мають нічого питати в тебе. Також є безумовне забезпечення безоплатною правовою допомогою, якщо людина затримана. Це речі, які можна пояснити ледь не найменшим, щоб вони знали і користувалися цим.

Валентина Троян: Ви ходите до шкіл. Наскільки діти відкриті? Чи розповідають вони вам випадки з життя?

Сергій Перникоза: Для цього 45 хвилин замало. Це більше робота шкільного психолога. Не слід очікувати, що тобі відкриють душу. Дуже часто під час спілкування діти показують якісь проблеми: підходять після тренінгу, питають завуальовано.

Ми були і в інтернатах, і центрах соціальної реабілітації. Діти завжди діти. Якщо ви не бачите в них «пропащу людину», а бачите звичайну дитину з її потребами, вони тим же і відповідають. Вони готові поділитися, розказати. Інша справа у тому, чи є у нас відповіді на ті проблеми, які вони озвучують. Не завжди. Якщо це проблема в сім’ї, то дій правозахисників замало. Потрібна комплексна робота всіх служб.

Валентина Троян: Чи доводилося вам читати такі лекції у місцях несвободи для неповнолітніх?

Сергій Перникоза: Це, напевно, наступний крок, тому що ми вже думали про це. Проблеми там трохи іншого характеру. Вирішення потребує трохи інших підходів. Коли діти їдуть у виправну дитячу колонію, вони їдуть з такою установкою, що їх будуть катувати, бити. Ймовірно, вони не змінять своє бачення життя. Один страх не може стримати негативні прояви людини, тут потрібен комплекс дій.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.