Громадське радіо
У студії – Олександр Кульга, директор Координаційного центру переміщених вишів, і Володимир Ноженко, помічник ректора Східноукраїнського національного університету ім. Даля.
Андрій Куликов: Що вас найбільше вразило від подорожі?
Олександр Кульга: Поразила гостеприимность, нас встретили в Вашингтоне, потом в Рочестере, где вообще огромная украинская диаспора. Ми поїхали підтягнути англійську, а підтягнули українську. Ми поспілкувалися з Мирославою Гонгадзе, з помічниками сенаторів, в нас були окремі зустрічі з директорами коледжів, університетів, шкіл, ми подивилися взагалі на систему освіти, тобто це був дуже гарний досвід.
Андрій Куликов: Що буде далі?
Олександр Кульга: Ми побачили, як відбувається навчання, які є нові тренди в освіті, і деякі елементи я вже впроваджую в себе в навчанні. Зокрема мені сподобалося відсутність примусової мотивації у студентів. Студент сам мотивований отримати знання. Як це відбувається? Дається тема, за цією темою відбувається спілкування між лектором та студентом. Немає начитки, немає завдання, немає виконання та перевірки, немає рефератів, есе тощо, тобто студентів практично готують до реального життя.
Володимир Ноженко: Дуже дивно було побачити те, що не дуже активно використовуються технології дистанційного навчання, на відміну від всіх переміщених ВНЗ в Україні. Сучасні навчальні заклади Сполучених Штатів цим питанням майже зовсім не зацікавлені.
Навіть Мирослава Гонгадзе не чула про переміщені ВНЗ, що дуже дивно. Ця тема навіть не розглядалася у просторі ЗМІ США
Андрій Куликов: Чому, на вашу думку?
Володимир Ноженко: Тому що в них дуже багато студентів, і немає такої зацікавленості в тому, щоб впроваджувати саме дистанційну технологію навчання. І ті коледжі, в яких ми були, лише протягом останніх двох років починають щось використовувати, наприклад, поєднують якісь корпуси, які знаходяться у віддалені один від одного, щоб студенти не переходили вулицею на парах. І коли ми почали розповідати, що в нас є понад 4-5 тисяч курсів саме за дистанційною технологією навчання, вони були цим дуже здивовані. Крім того, вони були здивовані, що переміщених ВНЗ в Україні аж 18, це велика кількість, і вони про це навіть не чули. Навіть Мирослава Гонгадзе не чула про переміщені ВНЗ, що дуже дивно. Ця тема навіть не розглядалася у просторі ЗМІ США.
Андрій Куликов: А взагалі про Україну там багато є повідомлень у газетах чи на телебаченні?
Олександр Кульга: Не можна сказати, що Україна – це перше питання для США, але друге-третє. Про Україну завжди кажуть.
Андрій Куликов: І в якому тоні?
Олександр Кульга: В тоні агресії Російської Федерації.
Володимир Ноженко: Мене здивувало те, що до нас ставляться як до своїх друзів, навіть в Україні не всі розуміють і не ставляться так, як до нас ставилися в Америці. Люди, які заходили на зустрічі, слухали нас, а потім підходили, тиснули нам руки і казали: «Ми з вами, тримайтеся». І це було дуже зворушливо.
Андрій Куликов: Скільки представників переміщених вишів було у вашій делегації?
Володимир Ноженко: В нашій делегації було 5 представників переміщених вишів. Це був я, Володимир, також представник Донбаського державного технічного університету, представник Донецького державного університету управління і представник нашого координаційного центру.
Олександр Кульга: Нас здивувало те, що в одному з університетів Рочестера навчаються понад 850 ветеранів. Це багато. Ще здивували окремі програми для людей з вадами слуху, тобто в них є окремі викладачі, які з ними займаються. І вразила ще статистика: звичайні студенти, які навчаються в коледжі, доходять до випуску далеко не всі, лише 55%, а студенти з вадами слуху випускаються майже всі – 85%.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.