На її думку, шкільна риторика «про мир і калину» не трансформується на порозуміння та не дозволяє дітям дати відповідь на те, що відбувається навколо них. «Наша школа не дає дітям можливостей говорити та висловлюватися про життя», — говорить Олена Пометун. За її словами, старшокласникам, на яких направлений курс, важливо показати, що існує маніпуляція, що інформацію треба перевіряти, і що не всім джерелам можна довіряти. В пілоті проекту беруть участь 20 шкіл із 5 регіонів, які межують із зоною конфлікту.
Ірина Славінська: Розкажіть про проект. Що таке «Крок до порозуміння» як курс для школи?
Олена Пометун: Ми залишаємось в рамках єдиної країни. Нам потрібно побудувати міст через прірву і якось порозумітися, бо іншого виходу нема. Ми маємо знайти щось таке, що може нас об’єднувати, на чому ми можемо кооперуватись. Іти далі має наша молодь. На жаль, в ситуації конфлікту не все так безхмарно, як нам розповідали.
Вчителі, які працюють з дітьми — особливо в зонах, які межують із зоною конфлікту — роповідають про конфлікти, бійки, іноді про невміння вчителів влаштовувати щось таке, що могло б об’єднати дітей.
Ірина Славінська: Здавалося, що в школах навпаки говорять про «мову калинову», єдність, а ви кажете, що більше центрують увагу на конфліктах.
Олена Пометун: Мир, калина і все інше було до того, а сьогодні нам треба долати прірву між реальністю життя і тим, що бачать, чують діти в сім’ях. Те, що навколо них, те, що ллється з екранів телевізорів.
Відсутність правильних інструментів для того, щоб знайти себе, свою позицію, відстояти — іноді всупереч своїм батькам — визначити для себе якісь життєві орієнтири – це те, з чим стикається молодь. В основному, це проблема старшокласників. Саме тому, ми вирішили, що школа має щось із цим робити. У змісті середньої освіти повинно з’явитися щось, що повинно дати відповіді на ці питання. Що робити, коли ми з різними поглядами? Що робити, коли нами маніпулюють з усіх можливих боків?