Схоже, поляки забули, що в Україні — війна, — Криль

Андрій Куликов: Отношение к украинцам в Польше поменялось.

Мар’яна Криль: Ставлення до українців змінилось, але не всюди. В Любліні навіть зараз я не пам’ятаю жодного тижня, де б не відбувалось щось українське. Ми маємо багато польських ініціатив та організацій, які зацікавлені в українському. Але з іншого боку ми маємо проблему, яку пов’язуємо з українськими студентами у Польщі. У Любліні понад 4 тисячі українських студентів.

Медіа не до кінця розуміють і не до кінця вникають в цю ситуацію, коли не пустили гурт «От вінта». Але їх ситуація не єдина, кілька років тому була подібна ситуація з гуртами «Тартак», «Гайдамаки». Останній дивний випадок — лист націоналістів у Любліні про те, щоб змінити назву скверу Тараса Шевченка на сквер українців, які рятували поляків в часи Волинської трагедії. Польські громадяни навіть збирали підписи, щоб назву не міняти.

Дмитро Тузов: Як ви відчуваєте зміну ситуації?

Мар’яна Криль: Особисто я не відчуваю цього на собі. Поляки не завжди розуміють українське суспільство і не усвідомлюють, чим є для нас національно-визвольний рух. Тут повинен бути діалог міждержавний.

Але є проблема, що польські вузи українських студентів селять зі своїми, це таке гетто. Українці в такому випадку не розуміють суспільства, погано розмовляють польською, але університет нічого їм не дає в цьому плані. Тому на таких студентів поляки дивляться як на диких людей.

Андрій Куликов: Як сприймають поляки українське сьогодення?

Мар’яна Криль: Значно менше пишуть про Україну. Лише Пьотр Андрусечко у «Gazeta wyborcza» пише часто. Схоже, вони забули, що в країні війна, переселенці. У поляків просто свої проблеми: біженці, нова влада. Багато хто стверджує: а хіба там війна? Вони про це забули, у них інші загрози для суспільства.

Андрій Куликов: Скільки біженців з України дістались Любліна?

Мар’яна Криль: Точну цифру сказати не можу. Є люди, що переїхали, але статус біженця отримали лише 2 особи.

Андрій Куликов: Яку музику грають в українських програмах на радіо в Любліні?

Мар’яна Криль: У Польщі дуже люблять Океан Ельзи, старші знають Братів Гадюкіних, бардівську пісню. Відомі й інші гурти, ставимо і нову музику.

Андрій Куликов: Чи доводилось вам долати мури у ваших відносинах із поляками?

Мар’яна Криль: Так, особливо з колегами на радіо. Для них нема різниці між православ’ям і греко-католицизмом, тому доводилось багато пояснювати, ламати стереотипи. але є багато людей, котрі цікавляться Україною.

Дмитро Тузов: З якими проблемами до вас звертаються українці, що мешкають у Польщі?

Мар’яна Криль: Програми, що я веду, спрямовані на українську нацменшину. Людей подекуди обурювало, що в програмах з’являлись російська чи польська мова, тема мігрантів. Але я вважаю, що меншина повинна відкриватись до нових мігрантів з України, адже рано чи пізно вона буде асимільовуватись. Бо, на жаль, в багатьох містах є пустка між меншиною і новими мігрантами.