Скрябін ніколи не афішував свою допомогу військовим - офіцер Держприкордонслужби

Сьогодні Андрію Кузьменко виконалось би 50 років. Про те, кому допомогав Скрябін-волонтер поговоримо з офіцером Держприкордонслужби та шкільним товаришем співака Валентином Сухомлином.

Валентин Сухомлин: Ми ходили в школу і, фактично, друзями залишались буквально до останніх днів його життя.

Григорій Пирлік: Що ви найяскравіше пам’ятаєте?

Валентин Сухомлин: Найяскравіше – це те, як почалась наша дружба після майже десятирічної перерви. Ми трохи ще після школи бачились, а потім якось у нас була пауза, не мали навіть контактів одне одного. Згодом, в середині 2000-х років зідзвонилися, одного разу він заїхав до мене в гості в управління, де я працював. Він говорив, що державний кордон – це щось таке для нього надзвичайне, тож я його запросив, щоб він подивився на нього зсередини, на прикордонні підрозділи, на сам кордон. Чесно скажу, у мене закралась така думка, щоб він все ж написав пісню про наш кордон, я про це йому сказав. Ми дуже потужну поїздку мали по Закарпаттю, по прикордонним підрозілам. Ми там і затримували порушників, і бігали по кордону, і каталися на військовому транспорті, навіть на вертольоті літали над кордоном. Тоді він сказв, що обов’язково напише пісню і пісня з’явилась буквально за півтора місяці, називається “Західний кордон”. Вона стала для західних прикордонників своєрідним гімном.

Андрійко завжди є в наших рядах почесним прикордонником нашого західного кордону.

Григорій Пирлік: Чи згадував сьогодні Кузьму колектив прикордонної служби?

Валентин Сухомлин: Звичайно, є меморіальна дошка Кузьми, на якій він зображений у зеленому береті, зображені слова його пісні. У нас сьогодні була нарада і під час наради ми віддали данину пам’яті нашому другу, побратиму. Я сьогодні від керівництва регіонального управління був в гостях у матері й батька Кузьми. Ми заїхали з символічними подарунками, привітали. Ми підтримуємо з ними стосунками, проводимо різні заходи за їхньої участі. Звичайно, ми були з прикордонниками на місці його поховання, помолилися, поклали квіти. Андрійко завжди є в наших рядах почесним прикордонником нашого західного кордону.

З перших днів Майдану, Революції гідності він допомогав там, а потім з перших днів бойових дій і тим, хто воював на Сході нашої держави.

Григорій Пирлік: Що ви можете про нього, як про волонтера сказати?

Валентин Сухомлин: З перших днів Майдану, Революції гідності він допомогав там, а потім з перших днів бойових дій і тим, хто воював на Сході нашої держави. Надавав і матеріальну, і духовну допомогу, їздив неодноразово туди зі своїми концертами. Просто під гітару під відкритим небом інколи. В Києві надавав допомогу нашим пораненим, при чому цього не афішував. Часто їздив по військовим лікувальним закладам. Він вважав, що він робить дуже серйозну справу по підтриманню наших героїв. Це високі людські якості, які не у кожного громадянина є, а у нього були.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.