Фото: Громадське радіо
Гостя ефіру — журналістка Анастасія Станко.
Михайло Кукін: Що таке «таємні тюрми СБУ»?
Анастасія Станко: Таємна тюрма — це місце утримання, яке є непублічним, про яке ніхто офіційно не говорить, в документах немає інформації про те, що це місце утримання. До легальних місць утримання людей є величезний перелік вимог.
У нашому випадку таємною тюрмою є слідчий ізолятор СБУ в Харківській області, який колись функціонував. Це була будівля ще радянського КДБ, потім вона трошки функціонувала під час незалежності. З 2003 року не функціонують ніякі слідчі ізолятори саме СБУ, окрім київського, який на Аскольдовому провулку.
В харківському слідчому ізоляторі, який уже багато років не функціонує, тримали понад 100 людей у 2014 — 2016 роках.
Михайло Кукін: Треба зазначити, що ідеться саме про людей, яких звинувачують у сепаратизмі, діях проти України. Ви скептично відреагували на цю мою фразу, тому що ніхто їх не звинувачує?
Анастасія Станко: Ми говоримо про це у фільмі. Так, певна кількість людей, які там утримувалися, могла би бути звинувачена. Ці люди не приховують того, що вчиняли якісь дії, які могли би підпасти під дію Кримінального кодексу України, вони стосувалися б статей про сепаратизм, посягання на територіальну цілісність тощо. Це не були би дуже великі терміни, тому що не ідеться про злочини, пов’язані з посяганням на життя. Це було вішання прапора самоназваної «ДНР», влаштування «референдуму», були люди, які стояли на блокпостах з бойовиками. Ці люди могли бути звинувачені, але не були.
Рідні цих людей не знали, що вони утримуються, писали в поліцію, в СБУ. Їм постійно відповідали, що такі люди у нас не утримуються, їх немає. Потім ці люди через місяців 15 поверталися і казали, що були в будівлі харківської СБУ. До сьогоднішнього дня СБУ каже, що таких людей не утримували ніколи.
Михайло Кукін: Давайте послухаємо звук з інтерв’ю Віктора Ашихміна, який стверджує, що пробув 597 днів у вже зачиненому ізоляторі в Харківському управлінні СБУ.
Це інтерв’ю було записане у 2016 році. Я так розумію, що мета була довести, що ці люди говорять правду. З цією метою ви домоглися відвідання цього ізолятора і порівняли слова людей з реальними деталями цього місця.
Анастасія Станко: Так, в цьому була мета. Коли вийшли ці інтерв’ю (у 2016 році вийшло інтерв’ю з Ашихміним, з Миколою Вакаруком), багато глядачів Громадського телебачення, всі, хто читали ці інтерв’ю, казали, що це все вигадки, ніякої тюрми не існувало. Але ми були певні, що вони не брешуть, і поставили за мету перевірити ці факти.
Ми дуже довго намагалися домогтися пропуску в цей ізолятор. Ми побачили такі деталі, про які людина, яка там не утримувалася, не могла розповісти. Наприклад, дірка, яку вони самі прорізали, на полікарбонаті на вікні камери. Ми заходимо в цю камеру, і вона там є. Начальник управління не може пояснити, як вона з’явилася.
Мені приємно, що все менше людей кажуть, що вони не вірять в те, що ізолятор функціонував, але є ще такі, що не вірять. У мене є тільки одна відповідь для цих людей: якщо вам справді важливо, якщо ви не вірите, може, ми всі досягнемо того, щоб Військова прокуратура, яка розслідувала, відповіла, чому не провела такий самий слідчий експеримент, як ми, чому вони не допитали працівників СБУ, які там були. Я точно знаю, що такого слідчого експерименту не було, не були опитані працівники СБУ, не були опитані ті люди, які стверджують, що вони там знаходилися. Як Військова прокуратура встановила, що немає факту вчинення злочину якщо фактично ніяких дій проведено не було? У мене напрошується думка, що військова прокуратура покриває те, що зробила СБУ.
Михайло Кукін: У нас є телефонний дзвінок слухачки.
Слухачка зі Старобільська: А вас не дивує, що цей Ашихмін так легко порушив таємницю, дав підпис про нерозголошення і все розголосив без страху перед грізною СБУ? Насколько я понимаю, он чист перед законом и судимости у него нет. Война — это уже нарушение прав человека, даже тех, кто в ней не участвует. Мы все жертвы оккупации. И вообще не надо называть банальный мужской мордобой пытками.
Важко побудувати краще майбутнє, якщо у нас буде така позиція, що в різних людей різні права
Анастасія Станко: Я прихильниця того, що Україна воює на Донбасі не лише з російськими військовими і бойовиками, які під контролем цих російських військових, а й за своє краще майбутнє, за це був Майдан. Це я кажу як громадянка, не як журналістка. Я думаю, що важко побудувати краще майбутнє, якщо у нас буде така позиція, що в різних людей є різні права, як каже наша нова омбудсмен Людмила Денісова. Все-таки у всіх людей рівні права. Я не можу сказати, що був «мужской мордобой». Ідеться про те, що більшість цих людей катували, але в місцях попереднього затримання. Не всі з цих людей насправді були винні в злочинах. Якщо говорити про одного з героїв фільму Костянтина Безкоровайного, то вся його вина була ви тому, що він подзвонив другові в Донецьк і нарікав на українських військових, які вже звільнили Костянтинівку, де він жив, і сказав по телефону, що отруїти б їх чи щось подібне. За це він просидів 15 місяців. Це нагадує методи, якими користуються в Росії. Фільм про те, що вся інституція приховує, що вона утримувала людей. Вчора це були сепаратисти або люди, які щось говорили по телефону. А завтра хто це може бути? Невідомо, тому що правила незрозумілі.
Там сиділи також і російські громадяни, російські найманці, які воювали на стороні сепаратистів, яких можна було обміняти на українців. Принаймні двоє з них були випущені на лінії зіткнення. Там сидів і Кромський («Топаз») 95 днів, а потім його перевели в правову площину.
Не йдеться про те, що ми намагаємося вигородити людей, які самі не приховують, що вчиняли злочини, хоча не всі з них вчиняли злочини. Ми ставимо питання про те, чому цих людей не судили.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.