Ставити на радіо пісню про «хохлушечку»— плювок в обличчя слухачу — Крихітка

Саша Кольцова оприлюднила в себе на Facebook сторінці пост, присвячений досвіду слухання муніципального радіо «Київ» в таксі.

Ірина Славінська: Що ви почули на радіо «Київ»?

Саша Кольцова: Я їхала в таксі, в якому лунало радіо «Київ», яке проанонсувало, що будуть зараз грати найкращі українські пісні. Мені стало цікаво, і прислухалась. Який же був мій подив, коли я почула трек про «україночку-хохлушечку». Коли з муніципального радіо лунає заклик до відчування себе «малоросом», це звучить дуже дивно. Це нормально для 90-х, коли всі себе так приблизно і відчували. Але не для сучасних часів.

Ірина Славінська: Хто співає таке?

Саша Кольцова: Я заліза в Інтернет в знайшла, що це співає Олег Гаврилюк.

Насправді, дуже прикро, що муніципальне радіо ставить це в ефір. Мені здається, що закінчилась історія, коли ми були кумедними хохли.

Потім прозвучала не дуже високої цінності пісня Повалій, яка взагалі-то співає перед військовими РФ.

Це державне радіо, які існує за мої податки, і мені було неприємно це чути.

Лариса Денисенко: Деякі вбачають в цьому нотку гумору. Згадаймо тільки проекти «Вечірній квартал» та «Київ вечірній», які очолює Зеленський, де присутній елемент такої насмішки над «хохлами». Та його добре сприймають наші громадяни. Як зрощувати в собі, що це, насправді, утиск, а не повага?

І як припинити споживати подібні речі і випускати їх в ефір?

Саша Кольцова: Є великий прошарок гумористів в Америці, які висміють недоліки нації, але перед тим, як це з’явилось, вони усвідомили себе сталою нацією.

А в нас нація ще не сформувалась. Подібні пісні змішують українців з нічим, а таке не може робити держава. З муніципального радіо не може бути звернення до слухача: «ей ти, хохлушечка». Це принижує нашу гідність. Наше покоління вже не сприймає це, як милий жарт. Це образа.

Ірина Славінська: Що можна зробити нам як платникам податків?

Саша Кольцова: Було б непогано зустрітися з програмним директором радіо «Київ», і запитати, чи ви впевнений він, що саме це позитив і український шансон. Чи може треба звернути увагу на репертуар гурту «Мандри», який є українським шансоном, на репертуар Олега Вінника, який збирає повні аншлаги.

До речі, цікаво було б послухати думку слухачів. Я думаю, що вони б зі мною погодились, тому що таксисту ця пісня також не сподобалась. Не варто погано думати про слухача, що, мовляв, він буде слухати все, що завгодно.

Ірина Славінська: Низка радіостанцій вже починають давати більше україномовного контенту через закон про українські квоти. І тут виникає велика проблема контролю якості, адже одна справа дати в ефірі молоду цікаву українську музику, а з іншої — отаку «хохлушечку».

Саша Кольцова: У радіо, які роблять акцент на ретро, є вибір прекрасних перевірених пісень 70-х,80-х років, які приємно чути і нашому поколінню, і старшому, і вони зовсім не такі маргінальні.

Щодо нової української музики, то тут трішки складніше, тому що вони мають перебороти себе і пустити те, що раніше не пускалося.

Але ставити оцих «хохлушок», прикриваючись, що це українська музика — плювок в обличчя українському слухачу.

Все ж таки це залежить від того, яка мета стоїть перед керівництвом радіо — розважати за будь-яку ціну, чи ставити якісний контент. Справа в професіоналізмі людини. Якщо керівник на своєму місці, він може пояснити, чому він це робить, і показати не лише рейтинги, а й культурологічне дослідження свого слухача.

Можливо, треба почути людину, яка складала це плей-лист.