«Сторони наближаються одна до одної, і це збільшує напругу», — Хуг

Про ситуацію на лінії зіткнення, про порушення режиму тиші і про те, хто кого провокує на відкриття вогню у студії «Громадського радіо» говорить Перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александр Хуг.

Валентина Троян: Яка, за оцінкою ОБСЄ, поточна ситуація у зоні АТО?

Александр Хуг: Ще у серпні Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ фіксувала рекордну кількість порушень режиму припинення вогню.

З того моменту сама природа таких інцидентів почала змінюватись. Ті інциденти порушення режиму припинення вогню проходять з використанням стрілецької зброї і гранатометів. А не важкого озброєння.

Однак, ситуація по всій лінії зіткнення, яка складає близько 500 км, не є стабільною.

Спеціальна моніторингова місія продовжує фіксувати факти порушення припинення вогню на території навколо Донецького аеропорту, а також на північних околицях Горлівки.

У Луганську кількість інцидентів порушення режиму припинення вогню залишається порівняно невеликою починаючи з вересня.

Якщо ж ми фіксуємо такі випадки порушення режиму припинення вогню, то вони мають тренувальний характер по обидві сторони лінії зіткнення.

Незважаючи на те, що у зазначених мною «гарячих точках» використовується стрілецька зброя і гранатомети, я маю констатувати, що іноді важке озброєння все ж таки використовується. Ми занепокоєні тим, що використовуються системи залпового вогню «Град», які були помічені у Зоряному і Олександрополі, які є підконтрольними уряду територіями.

Я на минулому тижні був на Сході України і не можу пригадати ситуації, щоб була повна тиша, можна було почути вибух або стрілянину.

Ми зафіксували, що протягом останніх 10-14 днів — військові почали наближатися до лінії зіткнення. І це також викликає у нас занепокоєння.

Я на власні очі бачив, як у Павлополі Збройні сили України укріплювали свої позиції. З іншого боку — також почали зводити, укріплювати свої позиції, таким чином наближаючись до лінії зіткнення. Це було у селі Октябрь. І, таким чином, маю сказати, що сторони стають один до одного ближче і це веде за собою можливу стрілянину.

Зазначене не є фактичним порушенням Мінських домовленостей, але це збільшує напругу, яка є на місцях.  

Валентина Троян: З чийого боку найбільше порушень, в чому вони проявляються?

Александр Хуг: Визначити сторону, яка починає вогонь, майже не можливо і дуже часто виникає, що коли вогонь почався з однієї сторони, то з другої — починається вогонь у відповідь.

Як приклад, є солдат, який знаходиться у сп’янілому стані чи просто йому хочеться вистрелити, і він стріляє просто у повітря. Такі дії можуть бути сприйняті іншою стороною, як атакуючі і це спричинить вогонь у відповідь. І такий вогонь може тривати протягом півгодини саме з міномету. Потім буде, знову ж таки мінометний вогонь з іншого місця. Таким чином важко визначити, звідки вівся вогонь.

Якщо ж говорити про того солдата, то він вистрілив у повітря…це його реакція на те, що його колега військовослужбовець був убитий напередодні.

Ми вітаємо той рух, який започаткував головнокомандуючий Збройних сил України, коли видав наказ про невідкриття вогню до тих пір, поки цей вогонь не стає необхідним для самооборони. Важлива комунікація між сторонами, для того, щоб зрозуміти чому той вогонь розпочався і чому його не вдалось зупинити.

Валентина Троян: Що відомо про перебіг процесу обміну полоненими та вивезення тіл загиблих?

Александр Хуг: Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні іноді присутня саме на місцях обміну полоненими. Питання обміну полоненими також обговорюється в рамках робочої групи Тристоронньої контактної групи у Мінську. І також Міжнародний комітет Червоного Хресту активно приймає участь у цьому питанні. Також Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ неодноразово сприяла припиненню вогню для того, щоб можна було організувати вивезення тіл загиблих, наприклад, Збройних сил України.

Зокрема СММ ОБСЄ була задіяна 11 грудня, коли вона сприяла режиму припиненню вогню для того, щоб тіло загиблого солдата було вивезено з території поблизу села Луганське, це — північний схід Донецька. Солдат загинув через те, що натрапив на вибуховий пристрій. І в цьому прикладі ми мали два патрулі, мали дзеркальне відображення, яке рухалося з обох боків саме до території, де відбувався вивіз тіла загиблого солдата.

Саме таким патрулюванням у дзеркальному відображенні ми намагались зробити те, що…якщо напруга підвищиться і в разі виникнення якихось бойових дій, то ми зможемо налагодити контакт по обидві сторони лінії зіткнення і таким чином тіло загиблого солдата буде вивезено з території.