Фото: Громадське радіо
Гість ефіру – представник українського ПЕН-клубу Олексій Панич.
Олексій Панич: Офіційне закриття відбулося в четвер ввечері, але в п’ятницю і сьогодні цілий день були публічні заходи.
Анастасія Багаліка: Цього року у конгресу і резолюції конгресу правозахисний фокус?
Олексій Панич: ПЕН створювався як правозахисна організація письменників. Це не професійний клуб для письменників, це громадська позиція.
Окремий напрямок діяльності – захист письменників, робота з письменниками в екзилі, допомога письменникам, які зараз ув’язнені. ПЕН від початку вів правильну ідеологію щодо того, що письменники не можуть захищати власні права, не захищаючи загалом, тобто треба займатися загальною правозахисною діяльністю, якщо ви хочете бути успішними в захисні прав конкретної категорії населення.
ПЕН приділяє багато уваги і свободі слова, і питанню смертної кари. Зараз конгрес ухвалив окрему резолюцію з протестами проти законодавства тих країн, де є смертна кара, проти її відновлення (Ердоган збирається її відновити в Туреччині. Це викликало обурення серед письменників).
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що резолюції ПЕН-конгресу приймалися на основі доповідей, звітів про ситуацію зі свободою слова в різних країнах. Іноді нам здається, що Україна знаходиться у вакуумі, чи дуже рідко приділяємо увагу тому, що інші люди перебувають у більш складних умовах, ніж ми.
Олексій Панич: Ви сказали майже те, що вчора сказав турецький письменник. Він каже, що в Європі є турецьким письменником, а в Туреччині – курдським. Йому болить за Курдистан і Туреччину загалом. Він сказав, що коли в Туреччині, то йому здається, що ніде не буває гірше. Потім слухає, що відбувається в США, Китаї, Марокко, Росії, то розуміє, що ми не єдині.
Цей конгрес був важливий для нас, тому що ми могли подивитися на себе, зокрема на Україну, у світовому контексті.
Резолюції, які приймав ПЕН на загальних зборах, стосувалися загальних питань та різних країн окремо. Ми могли побачити, що відбувається в Індії зі свободою слова, з правами людини, що відбувається у Туреччині, в Китаї, США, як на цьому тлі виглядає наша українська ситуація.
Щодо деяких пунктів резолюції щодо України були палкі суперечки.
Анастасія Багаліка: Розкажіть більше про ці палкі суперечки.
Олексій Панич: На радарі у світового письменництва були дві проблеми стосовно України. Перша – свобода слова, де легітимна межа обмеження свободи слова у зв’язку з ворожою пропагандою і бойовими діями на Донбасі. Захищатися від пропаганди потрібно, але не можна тут перегнути палицю. Де провести чітку межу? За формулювання точилася певна боротьба.
Друге велике питання – сьома стаття нового закону про освіту. Вона, напевно, єдина викликала міжнародний резонанс. Коли проект резолюції був винесений на голосування, письменники з Угорщини та Румунії порушили питання про те, що в резолюцію треба внести додаткові пункти, які б зобов’язували Україну оберігати і забезпечувати права національних меншин на навчання своєю рідною мовою.
Резолюція щодо України не містить жодних питань, які б суперечили українській позиції. Є застереження, що не можна надто захоплюватися обмеженнями свободи слова, є заклик спиратися на міжнародні базові документи у цих діях. Також сказано, що треба опиратися ворожій пропаганді. Тут є заклик до РФ повністю підкоритися рішенню Міжнародного суду ООН, який вимагає дотримання прав українських і кримськотатарських меншин у Криму.
В резолюції щодо РФ є кілька закликів стосовно ситуації в Україні. ПЕН закликає повністю припинити пропаганду, повернути всіх українців, заарештованих у Криму, визнати права національних меншин.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.