Своїми віршами я хочу долучитися до боротьби, яку веде наша країна — поетеса

В цьому році вийшло друге видавництво збірки поезії Марії Тимчук «На все є час»

Олена Бадюк: Кому ви присвячуєте свої вірші?

Марія Тимчук: Ця збірка включає в себе різні теми — все, що я писала впродовж своїх студентських років. Події останніх років також вплинули на мою творчість.

Олена Бадюк: Давайте розпочнемо знайомство з вами саме за допомогою віршів. Щоб ви хотіли прочитати?

Марія Тимчук: Мені хотілося б розпочати із вірша, якого я присвятила всім тим, кого вже, на жаль, немає з нами, і хто своє життя віддав за Україну на Майдані.

Герої.

Цей тихий плин прийдешності гіркої

і спомин тих, що полягли за честь…

Їх вияв віри, сильної, святої,

не вмер між цих вогненних перехресть.

І дух новий, що в грудях буревієм

усе життя для нас перевернув,

Тож хоч тепер вже, може, ми прозрієм,

і щоб ніхто героїв не забув…

Усе, усе що мало місце в долі,

нехай не стане вже для нас чужим,

бо всі розбиті за Вкраїну долі

Вже на полотнах весен, літ і зим.

вони навіки відлетіли в небо,

вони себе поклали на вівтар,

вони так вірили, що так і треба…

А в нас без ліку наших яничар.

Весна героїв більше не огорне

своїм теплом і ніжністю цвітінь,

вони святі, хоч знищило їх чорне

й страшне відлуння зимніх сновидінь.

Тетяна Курманова: Ви саме підчас Майдану стали волонтером?

Марія Тимчук: Волонтером я вже стала пізніше, коли почала відвідувати заняття з вокалу. Моя викладачка зі своїм ансамблем часто їздить по госпіталям, спілкується з бійцями. Коли я про це дізналася, то вирішила приєднатися. Тепер я читаю вірші перед бійцями, а ансамбль співає.

Мені здається, що кожна людина хоча б у такому мінімумі може долучитися, до боротьби, яку зараз веде наша країна.

Олена Бадюк: Як давно ви виступаєте перед бійцями?

Марія Тимчук: Вже майже рік. Останній раз ми виступали перед бійцями в госпіталі міста Ірпінь. Мене дуже вразило, що хлопці, які після поранення виліковуються у госпіталі, дуже рідко повертаються додому, їх тягне знову на передову. Я спілкувалася з цими бійцями і побачила в них неймовірний запал повернутися назад, адже там їхні побратими. Ці люди рвуться в бій, незважаючи ні на що. Це вражає.

Олена Бадюк: Де ви плануєте виступати найближчим часом?

Марія Тимчук: В жовтні ми знову хочемо поїхати в Ірпінь, адже там бійці постійно міняються — одні одужали, другі — поступили. Туди можна їздити хоч кожні два тижні. Ми намагаємось бувати там хоча б раз на два місяці.

Тетяна Курманова: Як називається ваш ансамбль?

Марія Тимчук: Вокальний ансамбль «Сьоме почуття»

Тетяна Курманова: Як вас сприймають бійці?

Марія Тимчук: Дуже добре, вони неймовірно задоволенні, адже їм хочеться культурного відпочинку. Ці люди пережили справжнє пекло, і наша діяльність — це мінімум, що ми можемо для них зробити. Я вважаю, що якщо кожен з нас не буде робити щось на своєму місці, то не буде руху вперед до перемоги.

Тетяна Курманова: Ваша збірка називається «На все є час». Чи є однойменний вірш?

Марія Тимчук: Так, цей вірш про те, що завжди буде час на те, що для нас підготовлено Богом.

На все є час.

На все є час: відплата й нагорода

зненацька часто застають людей.

На все є час, як є у нас свобода

для наших мрій, поривів та ідей.

Завжди є час обняти на прощання,

відчути вмить нестерпний біль розлук,

на все є час: і точно на кохання,

на ніжний дотик губ, очей і рук.

На все є час: і битися в екстазі,

і витирати сльози гіркоти,

у почестях купатися й повазі,

чи чахнути в обіймах самоти.

На все є час: на вірші, ноти, пензлі

(даремний поспіх лиш руйнує нас).

Якщо серця холодні, аж замерзлі,

їм теж потрібен, в першу чергу, час.

На все є час, та з певною межею:

завжди він є провідати батьків

і точно є воскреснути душею,

бо тіло — витвір пройдених років

Олена Бадюк: Чи виступали ви на сцені Майдану, коли він ще був мирним?

Марія Тимчук: Ні, якось не було нагоди, але я вже писала вірші. На Майдані я виступала тільки минулої зими, коли щонеділі відбувалися віче.

Олена Бадюк: Чи хотіли б ви долучитися до артистів у поїздках на схід?

Марія Тимчук: Так, хотіла би. У мене відбуваються зараз такі переміни в житті! Один з композиторів з Санкт-Петербургу написав пісні на мої вірші, і в мене зараз виникло бажання і натхнення ще й співати.

Якщо ви мені підкажете, до кого звернутися, я б із задоволенням поїхала би на схід зі своєю творчістю.

Олена Бадюк: Почитайте щось з вашого улюбленого.

Марія Тимчук:

Я не люблю.

Я не люблю у владі олігархів —

не те що олігархів, а злодюг,

я не люблю династії монархів

і хитрих, як лисиці, ледацюг.

Я не люблю за «чорне» чути «біле»,

відверту правду мати за брехню,

я не люблю занадто озвірілих

і підливати масла до вогню.

Я не люблю прийоми надто ситі,

коли людину мають «за лоха»,

ведуть себе, як свині у кориті,

і за слона говорять, що блоха.

Також плітки, як спосіб відпочинку,

зажерливості пику, гіршу ніж в біди,

коли чекати просять хоч хвилинку,

самі з кінцями зникнуть назавжди.

Коли вину спихають на невинних,

невинних б’ють, принижують ще й як,

парад неправд цинічних беззупинних,

і коли всяк в душі своїй бідняк.