Громадське радіо
На які теми говорили, порушуючи журналістські стандарти, а про що взагалі мовчали центральні телеканали – про це поговорили з виконавчою директоркою «Детектор медіа» Діаною Дуцик (за результатами нещодавнього моніторингу).
Тетяна Трощинська: Днями «Детектор медіа» презентував моніторинг найбільших порушників журналістських стандартів за рік. Що ми розуміємо під журналістськими стандартами, бо ми можемо говорити про порушення, але не всі знають – порушення чого?
Діана Дуцик: «Детектор медіа» моніторить новини центральних телеканалів – про результати саме цього моніторингу ми говорили. Новини, які виходять на центральних телеканалах у прайм-тайм. Ми моніторимо сім центральних каналів: «Інтер», «Україна», «1+1», ICTV, 5-й канал, СТБ та «UA: Перший».
Ми дивимось, наскільки журналісти якісно роблять свою роботу – новини. Що є критерієм якісної новини? Це дотримання стандарту балансу – в сюжеті має бути представлено кілька точок зору на проблему або конфлікт, достовірність, точність, розділення фактів і коментарів – часто журналісти змішують ці речі. Одне з порушень – коли журналісти роблять свої оціночні судження про явища, події чи конкретних людей, хоча в новинах це є порушенням стандарту. Ще один стандарт – оперативність. Це ключові стандарти, на предмет яких ми моніторимо новини.
Також ми дивимось, чи є порушення і маніпуляції на користь тих чи інших політичних сил, чи є так званий «паркет». Є певна низка стандартів, які порушуються, коли ми бачимо, що є паркетний матеріал – некритичне висвітлення діяльності високопосадовців або тих чи інших органів влади. Некритичне і, я б сказала, незмістовне.
Тетяна Трощинська: Що виявили?
Діана Дуцик: Вже багато років підряд тенденції не міняються. На жаль, залишається велика кількість порушень. У 2017 році найбільшими порушниками були телеканал «Інтер» і «Україна». Саме в ефірі цих телеканалів ми зафіксували найбільшу кількість матеріалів, які мають ознаки замовності або так званої «джинси». Це матеріали на користь тих чи інших політиків або політичних сил.
Єдиним каналом, де в моніторинговий період ми не зафіксували жодного «джинсового» сюжету, це «UA: Перший». І минулого року ми моніторили цей канал – вони намагаються витримувати цю планку. Я не скажу, що в них ідеальні новини, – є певні порушення стандартів і так далі. Коли говоримо про «джинсу», то вона в ефірі цього телеканалу відсутня ось уже кілька років. Із моменту старту реформу ми почали фіксувати відсутність «джинси».
Якщо ми говоримо про інші телеканали, то найбільшу частину матеріалів із ознаками замовності становлять ці паркетні матеріали. Або незбалансовані коментарі посадовців, політиків і різних політичних сил на різні теми. Найбільше протягом року в таких матеріалах у позитивному контексті згадувались президент Петро Порошенко і прем’єр Володимир Гройсман. Цю тенденцію ми так чи інакше фіксували і в ефірах регіональних телеканалів. Наприклад, у листопаді Гройсман протягом моніторингового періоду (тиждень) згадувався 21 раз, Порошенко – 17.
Є тенденція (це помічаємо не тільки ми, а й інші експерти), коли в ефірах центральних телеканалів ми не бачимо якоїсь навіть конструктивної критики роботи президента. Тут можна робити будь-які припущення, домовився чи не домовився хтось із кимось – ми не знаємо. Але ми констатуємо факт, що таку картину ми бачимо в ефірі і відзначаємо це.
Тетяна Трощинська: Чи означає це, що в професійному та експертному середовищі нема такого прагнення до досконалості, коли тобі не зовсім приємно потрапляти з тих чи інших причин у подібні рейтинги і це мало би зачіпати працівників того чи іншого телеканалу?
Діана Дуцик: Всі реагують дуже по-різному, хоча реакція часто є. «Інтер» зараз обрав таку позицію, що він взагалі не реагує на будь-яку критику, це стосується не лише наших моніторингів, але й багатьох інших речей – коли ми чуємо критику щодо їхніх концертів, тих чи інших програм, коли громадськість звертає увагу на якісь серіали, які вони показують.
Інші телеканали реагують по-різному, інколи з нами непублічно дискутує менеджмент. Бували випадки в інші роки, коли вони публічно з нами дискутували. Але у більшості випадків – непублічна дискусія, хоча ми готові надавати їм можливість висловлюватися на наших сайтах публічно.
Щодо журналістів, то люди всі різні. Хтось сприймає цю критику, щоб подивитися на себе збоку, попрацювати, вдосконалити свою роботу, а хтось, як «Інтер» каже: ви собі говоріть, а я собі роблю своє.
Тетяна Трощинська: Чи можемо ми говорити, що тенденція сприйняття телеканалу як політичного ресурсу досі є потужною в Україні, як протягом усього часу незалежності?
Діана Дуцик: Звичайно, центральні телеканали залишаються значним політичним ресурсом. Це можна простежити в наших моніторингах. Наприклад, телеканал «Україна» вже кілька років підряд абсолютно відверто просуває інтереси власника. В кожному випуску новин є сюжет, присвячений Фонду Ріната Ахметова або Гуманітарному штабу. Це вже очевидно для всіх – ці сюжети дуже позитивні, люди хвалять і дякують Рінату Ахметову. Але це один бік медалі.
Інший бік медалі – власники використовують ці телеканали і для того, щоб грати в політичному полі, підтримувати тих чи інших політиків, ту чи іншу лінію щодо різних питань. Знову ж згадаю телеканал «Україна»: за нашим моніторингом за листопад лідером негативу на цьому телеканалі став Саакашвілі. Вони присвятили дуже велику кількість сюжетів його критиці, часто сюжети стосувалися анонсу документального серіалу, як вони казали, про злочини Саакашвілі часів президенства в Грузії. Наприклад, «Інтер» і «Україна» завжди в позитивній тональності представляють опозицію загалом і Опозиційний блок зокрема.
Дуже цікаво навести факт, який став відкриттям для багатьох: як політична кон’юнктура може впливати на позицію телеканалу, бо, можемо припустити, змінилися позиція власників. «Інтер» на початку року нищив у ефірах Арсена Авакова, а наприкінці року вони перейшли до позитивного висвітлення.
Тетяна Трощинська: Чи були значимі теми, про які не розповідали?
Діана Дуцик: У моніторингу ми завжди окремо виділяємо замовчувані теми. І дивимось кілька категорій, які є дуже важливі і є маркером наявності чи відсутності тотальної цензури. Завжди в усі роки цим маркером були теми по свободі слова. Я можу сказати, що зараз є не така велика кількість тем, які канали не подають по свободі слова. Якщо якісь кричущі випадки порушення, в принципі на це звертається увага.
Але в нас є інша чутлива тема, яка ігнорується. Я не можу сказати, що спеціально і свідомо замовчується, але принаймні телеканали ігнорують теми, пов’язані з військовими злочинами російських окупантів та їхніх сателітів. Наприклад, я перелічу кілька новин, які ми відзначили як такі, що не потрапили в новини жодного телеканалу: «Росіяни затримали сімох кримських татарок на адмінкордоні з Кримом» (9 листопада); «політв’язень Клих шість днів провів у комі внаслідок тортур у російській в’язниці» (10 листопада); «через війну на Донбасі з початку року вже загинуло 39 дітей – заява Хуга (від 10 листопада) – теж не потрапила в ефіри; «Луганський аеропорт у 2014 році було знищено тактичними ракетами «Точка» з території Росії – Мін’юст (10 листопада).
Я бачу в цьому не спеціальну цензуру, а проблему іншого характеру. В нас стільки часу триває війна, але ми до цього часу не визначилися з якимись базовими речами. В нас нема єдиної термінології, немає прописаних правил, визнаних усією медіаспільнотою – як ми висвітлюємо ті чи інші дражливі моменти, пов’язані з війною. Дуже часто якісь теми просто не потрапляють, бо журналісти в силу освіти чи ще чогось не розуміють, що це важливо. Десь не встигають подати, десь – зібрати інформацію. Причини різні, але найбільша кількість тем, які замовчуються, стосуються цієї військової тематики.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.