Про судові справи по декількох заморожених об’єктах для військових говоримо з журналісткою-розслідувачкою Інною Попович.
Олена Бадюк: Нещодавно на порталі «Економічна правда» було оприлюднено матеріал про недобудовані житлові будинки для військовослужбовців. Які об’єкти потрапили до вашої уваги, і чи багато матеріалу вам вдалося зібрати?
Інна Попович: Матеріалу, можна сказати, безодня. В моє поле зору спочатку потрапили Черкаси. Я побачила одне кримінальне провадження, де направлялися кошти через неіснуючі фірми. Там були вказані адреси і власники фірм.
Одна з них — підприємство «Селмак». Я зачепилася за нього і почала шукати. По ідентифікаційному коду, який був вказаний, в реєстрі був інший власник, адреса. Мені стало цікаво. Схема була наступна. Центральне управління капітального будівництва від Міноборони виділило кошти з бюджету, вони перенаправили їх до черкаського управління. А ці, у свою чергу, залучили організацію, яка мала побудувати будинок.
Договір був укладений у 2002 році. Будівництво почалося лише в 2007 році. Перший директор зробив свою схему. Він почав заключати договори з людьми, які сплачували йому кошти на це майбутнє житло. Хоча житло було передбачено за бюджетний кошт від держави. Але це виявили, по-моєму, лише у 2014 році, лише тоді відкрили кримінальне провадження.
Олена Бадюк: На якому етапі воно зараз?
Інна Попович: Слідство триває.
Тетяна Курманова: Я бачу, що статутний капітал у «Селмака» — 50 гривень.
Інна Попович: Це фірма, яка має виконати роботи на кілька мільйонів. І 50 гривень — статутний капітал. При чому, за адресою нічого не знаходиться. Новий власник зараз зареєстрований у селі Львівської області. Можливо, він і не підозрює, що на його ім’я та прізвище зареєстроване таке підприємство.
Тетяна Курманова: А ви були у Черкасах? У якому стані зараз будинок?
Інна Попович: На початок серпня там нічого не відбувалося. Огорожа. Мене зачепило, що на різних порталах Черкаська ОДА представляла, що до кінця 2015 року 129 квартир будуть заселені військовослужбовцями. Були фотографії цього житла. Коробка була, встановили котли. І мене зацікавило. Я подивилась зараз: там огорожа, охоронець. Фасад не змінився. Другий блок, який мали добудувати до кінця 2015, в такому ж самому стані.
Я зателефонувала до директора Черкаського будівельно-монтажного управління, поспілкувалась з ним. Він взагалі представив себе жертвою обставин, не розумів, що відбувається. З його слів, всі роботи виконує підприємство «Брелок», чудово виконує. Про таку фірму як «Селмак» він не чув. Найцікавіше, нова поліція, як він сказав у розмові, просто заради галочки відкриває кримінальні провадження, і складу злочину там абсолютно нема. Кажу: «А чому не закінчили до 2015 року, як було передбачено?» Сказав, що кошти знову виділяли, розпорядженням Гройсмана, Кабміну, було виділено ще 12 мільйонів у травні цього року саме на цей будинок. Я теж не розумію, як мали закінчити до кінця 2015, також виділялися кошти на завершення будинку ще минулого року. І знову виділяються гроші.
Олена Бадюк: Але інвестували і громадяни, це так? Чи спілкувалися ви з кимось із вкладників?
Інна Попович: То давня історія. Просто її виявили зараз. Невідомо, хто. Зараз, наскільки мені відомо, вони — свідки у цій справі. Про це оголосило Міноборони. Також я не розумію, як можна залучати підрядну організацію, проти якої порушено кримінальне провадження.
Олена Бадюк: Чи намагалися ви отримати коментарі від Міноборони або від Кабміну?
Інна Попович: Вони дуже довго надсилали мені відповідь на запит. Я телефонувала. Вони вказали, що є таке кримінальне провадження, про яке я запитувала. А все решта — в державній таємниці.
Не можна звинувачувати саме Міноборони, говорити, що міністр оборони винен, що не добудували. Не можна відслідкувати за всім. Тут, скоріше, особиста відповідальність кожного, кому потрапляють державні кошти.
Для журналістів хороша тема для розслідування — розпорядження Кабміну за 12 травня, якщо не помиляюсь, 2016 року. Там на забезпечення житлом військовослужбовців було виділено 370 мільйонів гривень. При чому, на купівлю, ремонт, реконструкцію, будівництво. Там розписано, на які саме об’єкти.
Олена Бадюк: Які ще об’єкти привернули вашу увагу?
Інна Попович: Наприклад, на Волині. У Володимир-Волинському був довгобуд. Там не можна говорити про корупційну схему, але там не вистачило, щоб добудувати будинок, одного мільйона гривень із загальної суми — 10 мільйонів. Будинок почав знищуватися, тріскалися стіни і т.д. Потім зробили експертизу і виявили, що на це потрібно ще майже вісім мільйонів. Недоплативши один мільйон, зробили таку помилку, що зараз треба доплатити ще вісім.
Олена Бадюк: Є якісь регіональні особливості проведення будівництва таких будинків?
Інна Попович: Схем дуже багато. Підходять по-різному. Можуть заключати договори з кимось іншим, можуть через якісь фірми забрати собі трохи грошей.
Недоплативши один мільйон, зробили таку помилку, що зараз треба доплатити ще вісім.
Олена Бадюк: У вашому розслідуванні ще цікава історія, пов’язана з об’єктом у Кропивницькому. Розкажіть.
Інна Попович: Там ситуація подібна з Черкасами. Теж була фірма, яка зареєстрована в офшорній компанії. Один власник — панамець, один — українець. У них був договір з 2005 чи 2006, вони потрошку будували, але акти виконаних робіт не сходились з дійсністю.
Вони не дотримувались планів, термінів. І перезаключали договір, щоб продовжити термін будівництва. В результаті сказали, що їм треба ще багато грошей. Коли Міноборони розірвало з ними договір два роки тому, після цього вони не заключили договір ні з ким. Довгобуд так і стоїть.
Тетяна Курманова: Ви шукали ці історії з реєстру судових рішень?
Інна Попович: Все почалося з реєстру судових рішень. Потім зачепилися. Дуже багато фіктивних фірм. «Селмак» фігурує в 50-ти інших кримінальних провадженнях. Там різні підприємства, які теж через нього виводили кошти.
Олена Бадюк: Які ще яскраві випадки запам’яталися?
Інна Попович: Нещодавно в Житомирі військові вже самі подали скаргу, що мали отримати житло п’ять років тому, а воно не будується. Не досліджувала, чи є там якась схема. Але воно не будується.
Тетяна Курманова: Скільки людей могли б отримати житло у цих недобудовах у трьох містах?
Інна Попович: В Черкасах — 130 квартир, наскільки я знаю, у Володимир-Волинському — 44 квартири, в Кропивницькому — 140 квартир.
Я вважаю, збитки набагато більші, ніж зазначені.
Коли в судових рішеннях йдеться, що борг завданий державі, наприклад, 600 000, я вважаю, що матеріальна шкода більша. По-перше, постраждали сім’ї, які не заселилися вчасно. Ніхто не цікавиться, чи мають вони змогу нормально жити. За рахунок того, що хтось вкрав зайву тисячу гривень з бюджетних коштів, які мали закластись в цеглинку, пішли тріщини і т.д. Я вважаю, збитки набагато більші, ніж зазначені.
Я намагатимусь довести це до кінця. Якщо вдасться, буду відслідковувати. Зараз мали б надійти на рахунки 370 мільйонів гривень, які виділив Кабмін у травні. Думаю, буду дивитися, куди вони пішли і чи використовуються за призначенням.