Топ історичних міфів, що живуть в головах українців

В студії Громадського Радіо — історик, координатор проекту «Лікбез — Історичний фронт» Кирило Галушко.

Вікторія Єрмолаєва: Чи існує, наприклад, топ-5 міфів серед українського населення?

Кирило Галушко: Переважно міфи стосуються того, що росіяни намагаються піддати сумнівам легітимність української держави в її кордонах. Загальний міф: України ніколи не було, ніхто про неї не знав, вона з’явилася у XX столітті. Друге те, що вона формувалася з дарунків радянських вождів.

Є ще внутрішньоукраїнські міфи, які шкодять адекватному баченню ситуації на сході України. Ми багато могли чути про те, що після Голодомору на Луганщині та Донеччині вимерло українське населення, ешелонами завозили росіян, там начебто змінилося населення. Це приховано говорить нам про те, що ці краї вже не українські, що це росіяни, відповідно цілком нормально, що вони зайнялися сепаратизмом.

Дійсно, людей привозили, таку ж кількість привозили і з території етнічної України. Їх було настільки небагато, що вони ніяк не впливали на пропорцію національностей, які були на Донбасі. Більша кількість росіян за рік повернулася додому, оскільки не витримала тих умов, які були в постголодоморному українському селі. Їх привозили не на Донбас. У нас є таке шаблонне уявлення, що Донецька і Луганська області — це все Донбас. Але Донбас — це середина, лише індустріальний пояс. Північ цього регіону — це історична Слобожанщина. Південь — Приазов’я. Ці переселення були в слобожанську частину Луганської області, тобто в етнічно український регіон.

Вікторія Єрмолаєва: У 2014 році Росія дуже активно використовувала слово «Новоросія», коли створювалися так звані молоді республіки. У сепаратистів була ідея поєднати Донбас та Одещину і створити таке угрупування під назвою «Малоросія». Нібито Україну колись називали Малоросією.

Кирило Галушко: Малоросія — це назва, яка відноситься до частини території України. Історично до певного часу вона не несла в собі ніякого негативу. Київський православний митрополит (грек) переїхав до сучасної території Росії. У нас не хотіли підкорятися митрополиту, який сидить десь у Володимирі-на-Клязьмі, і в Галичі створили альтернативну метрополію. Оскільки все це було поле Константинопольського патріархату, то в Константинополі, щоб розрізняти ці дві парафії, те, що ближче, назвали Малою Росією (не в сенсі сучасної Росії, це просто грецькою Русь), а Великою Руссю те, що стосується території сучасної Росії. Наші люди не знали про побутування цих назв до XVII століття. Це було для внутрішнього церковного листування.

Коли почав працювати Могилянський колегіум, наші студенти, діти козацької старшини, української шляхти, вивчали грецьку мову, вони дізналися, що ця територія грецькою називається Мала Росія, тобто Русь. Тому було абсолютно не дивно, коли Богдан Хмельницький після своїх перших перемог вступав до Києва, його вітали спудеї Могилянського колегіуму, читали вірші, які збереглися: «З тобою, Богдане, Росія на ноги встала». Мали на увазі не Московщину, мали на увазі Русь і Київ.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.