«Громадське радіо»
Ірина Сампан: З чим ви стикнулись як студент військового вузу?
Антон Миронович: Що таке, військова освіта, я знаю не з чуток. Конкурс в цьому році був значно більше. Акцентується на освіті, вихованню офіцерів, навчаються і капітани, і генерали. Начальник генштабу визначив конкретні завдання: потрібно готувати професіоналів, патріотів, високоосвічених офіцерів.
На жаль, в країні триває війна, але, на щастя, це унікальна можливість навчитися. Цей потенціал і можливість використовують і в освіті також. Все, що відбувається в зоні АТО, узагальнюється, аналізується та впроваджується у військову освіту. Нерідко, що той досвід, який мають слухачі, корисний і для викладачів, які теж навчаються. Це надзвичайно важливий досвід. Потрібно створити симбіоз практики та теорії.
Рештки радянської освіти залишились, звичайно. Є суттєва різниця з країнами НАТО. Але переходимо до інтерактиву, спілкування. До нашої думки прислухаються.
Тетяна Курманова: Престиж військової професії зростає, але не зарплата. Багато військових переходять на цивільну професію.
Антон Миронович: Зараз особливий період — військовослужбовцю не так легко перейти на цивільне життя. Адже держава вкладає в нас гроші.
За останні два роки ЗСУ виросли в рази. Після Януковича в армії було до 100 тисяч людей, то зараз — більше 200 тисяч. Найбільша проблема — у командирах, піхотних офіцерах, тих, хто потрібен на передовій.
Є різні форми навчання, більшість обирає заочну, бо паралельно перебувають у своїх підрозділах.
Ірина Сампан: Випускники журналістського факультету університету оборони розповідають, що не мають належної підготовки у вузі, жаліються на радянські методи викладання. А кваліфіковані прес-офіцери та військові журналісти зараз потрібні як ніколи.
Антон Миронович: В нас велика проблема, адже у нас не створена система підготовки прес-офіцерів та військових журналістів. Залишилась радянська система підготовки, коли військовий журналіст — банальний пропагандист. А інформаційна складова — одна із найважливіших в сучасних умовах. Йде мова про створення центру зв’язків з громадськістю, навчати відповідних людей.
Десь є «прісні» матеріали, десь не фахово зроблені. Над цим потрібно працювати. Я вважаю, що в армії мають бути прозорі стосунки з громадськістю через ЗМІ.
Тетяна Курманова: Як виглядає ситуація із військовими кафедрами в цивільних вузах? Вони потрібні чи ні?
Антон Миронович: Звичайно, військові кафедри потрібні, треба мати сильний мобілізаційний резерв в разі масштабної агресії. Так, до війни кафедри були неефективні, деякі — платні. Але з минулого року навіть є держзамовлення на офіцерів запасу. Але я скажу, що більшість з цих студентів йдуть не «відкосити» від армії, а налаштовані захищати державу.
Ірина Сампан: Які потрібні зміни в військовій освіті?
Антон Миронович: Навчально-матеріальна база має завжди вдосконалюватись. Ми повинні реформувати військову освіту так, щоб наблизитись до системи НАТО. Не треба готувати підлеглих, треба готувати командирів, які чітко знатимуть, коли і що робити.
Є багато днів відкритих дверей, офіцери їздять по регіонам, запрошують молодь на навчання. Сама молодь зацікавлена у службі в армії, конкурс на вступ до вузу залишається. Цікаво, що у Львові вперше набрали трьох дівчат на коригування вогню артилерії. Раніше такого не було.
Тетяна Курманова: Чи є програми співпраці із закордонними вузами?
Антон Миронович: Вони діють вже давно. Українські офіцери мають можливість навчатись на різних програмах в іноземних навчальними закладами. А зараз співпраця навіть посилюється, робиться ставка на тих, хто буде будувати армію — полковників, підполковників і тд.
Важко говорити про конкретні терміни. Але реформувати потрібно всю систему, військова освіта схожа на цивільну, вони взаємопов’язані. Коли буде комплексно змінюватись законодавство, військова освіта буде підлаштовуватись під стандарти НАТО. Програми навчання змінюються постійно, пріоритет — досвід АТО, бо ми маємо гібридну війну, нові види озброєнь.