Громадське радіо
Не всі, звичайно, а наша гостя – новопризначена суддя Касаційного Господарського суду в складі Верховного Суду Ганна Вронська.
Тетяна Трощинська: Що, за вашим відчуттям, треба починати робити на самому початку на цій посаді?
Ганна Вронська: Чесно – не знаю. Але я жартую. Багато викликів є у нового Суду, і з ними треба впоратися так, щоб люди повірили, що в судовій системі щось змінюється. Я – суддя Касаційного Господарського суду, і звісно, наша цільова аудиторія – це бізнес, який звертається за захистом своїх прав. Також іноземні інвестори скаржаться, що нестабільність судової системи є однією з причин, чому вони йдуть з України. Тому, коли ми говоримо про роботу нового Верховного Суду, ми повинні розуміти, що він має працювати так, щоб повернути довіру суспільства, громадян, бізнесу, іноземних інвесторів.
Тетяна Трощинська: Як процесуально працюватиме Верховний Суд у складі 113-ти суддів?
Ганна Вронська: Спочатку ми всі зберемося на пленум, де будемо вирішувати нагальні питання діяльності Суду, обирати голову Суду, його заступника, а потім в межах кожного Касаційного Суду судді будуть обирати палати за спеціалізацією.
Тетяна Трощинська: Буде чотири палати, так?
Ганна Вронська: В Касаційному Господарському суді передбачено поки три палати: банкрутство, інтелектуальна власність та корпоративні спори. Можливо, буде четверта палата, яка буде розглядати договірні або земельні спори. Але це все будуть вирішувати судді, але вже в межах Касаційних судів.
Тетяна Трощинська: Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Коз’яков написав колонку на «Українській правді», де зазначив, що 24% переможців на конкурсі у Верховний Суд – це люди не з системи, а адвокати і вчені. Ви прийшли з адвокатури. Багато лунало критики – а як же люди не з системи зможуть освоїти цю роботу?
Ганна Вронська: Дійсно, я людина не з системи, я – фаховий юрист, адвокат, і довго мала приватну практику. І дійсно, кожен четвертий суддя новоствореного Верховного Суду не є суддею за своєю кар’єрою. Але я прихильник тієї точки зору, що наявність адвокатів та науковців у складі нового ВС зможе зробити роботу Верховного Суду більш ефективною. Так, судді мають свій досвід, але ми як адвокати бачили судовий процес з іншого боку, ми можемо розповісти, як сприймається судовий процес по ту сторону барикад, що можна змінити, щоб він сприймався суспільством.
Коли хтось починає критикувати завеликі зарплати суддів, то треба розуміти, що це та гарантія, яка може торкнутися кожного.
Тетяна Трощинська: Роман Маселко в нашому ефірі назвав вас агентами змін. 24% – для вас ця цифра велика чи маленька? Завжди хочеться, щоб було більше нових облич. Все ж таки небагато – 24%.
Ганна Вронська: Небагато, але я вдячна долі, що в мене був такий шанс, я ним скористалася і стала суддею Верховного Суду. Дійсно, кожен з нас є певним агентом змін, тому що має своє бачення, і в багатьох питаннях в нас є спільні концепції того, як можна вдосконалити роботу ВС. Також я хотіла зазначити, що коли ми кажемо про нові обличчя, треба концентруватися на формі, на тому, що кожен з нас зможе привнести – який досвід чи прогресивні ідеї. Просто змінити обличчя не так важко, за обличчями треба дивитися на зміст.
Тетяна Трощинська: Напевно, одна людина не може змінити систему за рік чи за два. Але, можливо, ви для себе визначали якісь такі пункти, які для вас особисто скажуть, що рух іде?
Ганна Вронська: Є багато першочергових завдань, на яких повинен сконцентруватися Верховний Суд. Вони стосуються і філософії ВС, і теоретичних питань, і таких засад, які варто змінити. Ми зараз багато кажемо про нову форму судового рішення, про стандарти допуску рішень до перегляду в касаційній інстанції, про комунікаційну політику ВС, про антикорупційні програми, які повинні бути запобіжними, а не караючими.
Тетяна Трощинська: На цьому конкурс вперше з’явився термін «доброчесність». Що для вас є ця доброчесність?
Ганна Вронська: Багато було нарікань, що в складу нового Верховного Суду є люди, які отримали негативні висновки від Громадської ради доброчесності. Коли ставлять питання з приводу цього, я кажу, що доброчесність, згідно з цими висновками, також є різна. Для мене недоброчесною може вважатися та людина, у якої статки перевищують її доходи. Це може свідчити про те, що людина, можливо, була втягнена в якісь корупційні оборудки, або якимось чином отримала дохід, який вона не може відкрито показати. Доброчесна людина – це така, яка працювала на державній посаді або державній службі, або в суді, і її статки відповідають доходам. Можливо, це дуже вузьке тлумачення цього слова, але, якщо ми кажемо про конкурсний відбір суддів, то треба розуміти, що повинні бути межі, як визначати доброчесність чи не доброчесність.
Зарплата судді Верховного Суду – це 75 мінімальних заробітних плат
Тетяна Трощинська: Чи лише зарплата є запобіжником в корумпованості будь-яких гілок влади?
Ганна Вронська: Це один із запобіжників, і для мене це найголовніший запобіжник незалежності судді. А незалежність судді – це гарантія для кожного громадянина, якщо він до нього звернеться, адже лише незалежний суддя зможе забезпечити справедливий і неупереджений розгляд його справи. Тому, коли хтось починає критикувати завеликі зарплати суддів, то треба розуміти, що це та гарантія, яка може торкнутися кожного.
Тетяна Трощинська: Я так розумію, що є якась нова система зарплат у Верховному Суді – з’явилася певна градація. Від чого вона залежить?
Ганна Вронська: Нова градація запроваджена законом «Про статус суддів та судоустрій». Вона базується на мінімальній заробітній платі і йде за коефіцієнтом. Якщо буде змінюватися розмір мінімальної заробітної плати, то буде змінюватися і розмір зарплати судді. Наскільки я зараз пам’ятаю, зарплата судді Верховного Суду – це 75 мінімальних заробітних плат(240 тисяч гривень – ред.)
Тетяна Трощинська: Вас не демотивує недовіра суспільства до судової системи?
Ганна Вронська: Є така поширена думка, що довіра до судової системи дуже низька. Але я читала статистику, яка говорить, що така суцільна недовіра є в людей, які ніколи не стикалися з судами. А люди, які хоч раз потрапили до суду або мали судові справи, мають довіру, принаймні, кожен четвертий. Я вважаю, що серед суддів більшість порядних людей. Так, можливо, були судді, які своєю поведінкою скомпрометували всю судову гілку влади, але цифри кажуть про інше.
Тетяна Трощинська: Це призначення довічне. Якщо в судді наступає розчарування, він має право подавати у відставку?
Ганна Вронська: Так, звичайно.
Тетяна Трощинська: Ви не думали про те, що робити далі, якщо ваші чесні амбіційні пориви ні до чого не призведуть?
Ганна Вронська: Не думала, тому що налаштована дуже рішуче працювати в суді, і фактично суддя Верховного Суду – це мрія кожного юриста, такий найвищий щабель у професійній кар’єрі тих, хто має юридичну освіту. Тому я не думала, і гадаю, що найближчим часом не буде часу про це думати.
Незалежність судді – це коли він виносить рішення за своїм внутрішнім переконанням. Але протягом певного часу судді, мабуть, не були незалежними, було право телефонного дзвінка
Тетяна Трощинська: Сам конкурс особисто для вас був складним?
Ганна Вронська: Найскладніше було чекати, оскільки такий конкурс проходив вперше. Треба розуміти, що всі конкурсні процедури, які проходили, були для нас невідомими, ми не знали, як все буде відбуватися. Зараз я вже можу казати, що надто складного нічого не було, але коли ти не знаєш, як будеш складати іспит або як будуть проходити психологічні тести, це важко. Найважчим для мене було те, що конкурс був розтягнутим у часі на майже рік. Але я розумію, що на те були об’єктивні обставини.
Тетяна Трощинська: Ви свого часу працювали в Міністерстві екології. Який посмак залишився після цієї роботи?
Ганна Вронська: Головний висновок, який я маю після роботи в уряді – це не вистачило часу. Було дуже багато ідей, які ми просто не встигли втілити. І одним з факторів того, чому я вирішила взяти участь у конкурсі до Верховного Суду, це те, що я розуміла, що довічне призначення надасть можливість спробувати реалізувати ті плани, які кожен з нас собі має до роботи Верховного Суду. Вже не буде тієї швидкості, швидкої зміни очільників міністерств, Верховний Суд все ж таки більш стабільна інституція, і це дає підстави вважати, що зміни будуть і будуть успішними, але потрібен час, щоб реформа набрала обертів.
Тетяна Трощинська: Що для вас незалежність судді, як ви відчуєте, що ви почуваєтесь незалежною як суддя?
Ганна Вронська: Незалежність судді – це коли він виносить рішення за своїм внутрішнім переконанням. Але протягом певного часу судді, мабуть, не були незалежними, було право телефонного дзвінка. Якщо ми кажемо про суддю в якомусь невеличкому районі, то йому завжди міг подзвонити або прокурор, або голова райдержадміністрації, тобто суддя не був незалежним. Зараз зміна Конституції і профільних законів дали змогу говорити, що суддя стає більш незалежним і зможе працювати фахово – виносити рішення, згідно верховенства права та справедливості.
Тетяна Трощинська: Ви для себе думали, що ви робитимете, якщо зателефонують вам?
Ганна Вронська: Думала. І я публічно говорила про це, що достатньо завести журнал обліку телефонних дзвінків або відвідувань з боку політичних осіб або представників уряду, або народних депутатів, оскільки, коли йдеться про те, що кожний дзвінок є публічним, то люди реагують по-іншому.
Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.