У Донецьку не було спроб звільнити облраду, і ми зрозуміли, що нас покинули, - очевидиця подій березня 2014-го

12 березня 2014 року насильство, що застосовувалося до мітингарів в Донецьку, набуло жертовного масштабу. Було вбито «свободівця» Дмитра Чернявського і ще як мінімум двох місцевих патріотів, чиї злякані до смерті батьки відмовилися здіймати галас довкола їхніх смертей.

Згадуємо події разом з помічницею народної депутатки Наталії Веселової Олесею Цибулько, яка є очевидицею тих подій.

Лариса Денисенко: Якими є ваші персональні спогади?

Олеся Цибулько: Відчувалася атмосфера, що на мітингу буде небезпечно, тим більше, що 5 березня вже були спроби побити активістів. Але я все одно пішла на цей мітинг. Я пам’ятаю, що та сторона була дуже агресивно налаштована, їм вкладалося в голови, що на мітингу не донеччани, а якісь приїжджі, хоча це було неправда. І вони агресивними методами перешкоджали тому, щоб люди збиралися. В решті було багато поранених, деякі люди отримали черепно-мозкові травми, і це зупинило проукраїнські мітинги майже до 17 квітня.

Лариса Денисенко: Очевидці мітингу 5 березня у Донецьку говорили, що вже тоді було зрозуміло, що поліція буде відсторонюватися або навіть вчиняти насильницькі дії. Наскільки 13 березня правоохоронні органи реагували на смерть того самого Дмитра? Чи починалося розслідування і чи було воно ефективним? І чи була віра в те, що українська влада утримається в Донецьку?

Олеся Цибулько: Ми сподівалися до останнього, що влада нас підтримає. Особливо, пам’ятаєте, був випадок, коли до Харкова приїхав Аваков зі спецназом, до Донецька – Ярема, а до Луганська – Парубій. І от саме в цей день було велике сподівання, що звільнять захоплену облраду і все владнається. Але в Харкові звільнили, а в Донецьку – ні, що було подивом для всіх патріотів. І до сих пір ми не знаємо, чому тоді не звільнили Донецьку облраду. Спроб її звільнити не було. Це був знак, що нас покинули на самоті.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.