Фото: Громадське радіо
Громадські активісти, побратими Марківа з Батальйону імені генерала Кульчицького, ветерани війни взяли участь у ході від стели Незалежності до посольства Італії.
Гість ефіру — керівник штабу «Вільних людей», співорганізатор акції Дмитро Жмайло.
Вікторія Єрмолаєва: Чому саме сьогодні? Як почалася світова акція на підтримку нашого бійця?
Дмитро Жмайло: Сама ідея світової акції виникла декілька тижнів тому. 30 червня Віталій Марків був затриманий в аеропорту міста Болоньї за звинуваченням у вбивстві журналіста Рокеллі. Сам журналіст трагічно загинув 24 травня 2014 року. Для нас був дуже обурливим той факт, що Віталія затримали аж через три роки після цієї трагедії. Слідство, яке велося, на наш погляд, було дуже упередженим, тому що в матеріалах справи немає жодного доказу вини Віталія. Він перебував у зоні бойових дій на позиціях на горі Карачун. Це за два кілометри від місця трагедії. Найбільш обурливим є той факт, що італійські правоохоронці навіть не відвідували місце трагедії. Вони рапортують, що слідство майже завершено і справа готується до суду. 8 місяців Віталій утримується за ґратами. Суд не вважав за потрібне обрати йому більш м’яку міру запобіжного заходу. Те, що українська сторона і СБУ, МВС, Генпрокуратура зверталися до італійської сторони з метою спільної слідчої робочої групи, не отримало відгуку від італійців.
Мета міжнародної акції #FreeMarkiv — привернути увагу до цієї справи, не дати її затерти і вказати на те, що не можна засудити невинну людину в демократичній державі, якою є Італія.
Вікторія Єрмолаєва: Марківа звинувачують в тому, що він нібито дав наказ відкрити вогонь по журналістах. Тоді загинув не тільки італійський журналіст, а й російський. На чому ґрунтується саме звинувачення?
Дмитро Жмайло: Тут починається найцікавіше. Загинув Андреа Рокеллі та громадянин РФ Андрій Миронов, який був перекладачем групи. З ними також був французький фотокореспондент Вільям Рогелон. Вони не були акредитовані, не мали дозволу СБУ на в’їзд, заїхали на територію України з непідконтрольної частини російсько-українського кордону. Вони працювали на території, яка на той час була окупована російськими окупаційними силами. До місця трагедії вони дісталися на приватному авто. Вони просто взяли таксі і поїхали в цю зону, хоча таксист повідомляв їх про небезпеку. Там тоді тривали активні бої між російськими бойовиками та силами АТО.
Позиції, на яких перебував Батальйон Кульчицького, зокрема сектор, який контролював Віталій, знаходилися за два кілометри від місця трагедії. На той момент Батальйон Кульчицького та Національна гвардія були озброєні легкою зброєю. В матеріалах слідства говориться, що ця трагедія сталася внаслідок мінометного обстрілу. Нацгвардія не мала мінометів. У цій справі багато тез про те, що Батальйон Кульчицького називається парамілітарними українськими допоміжними міліцейськими структурами. Є фрази про «прихід до влади нового центрального уряду і націоналістичної фракції». Чіткі тези російської пропаганди прописані у цій справі.
Італійська сторона у 2015 році зверталася з пропозицією відвідати території. Тоді йшли активні бойові дії, було неможливо забезпечити безпеку. Італійське слідство ніби вириває з контексту цю справу, розглядає її як ледь не як якусь дорожньо-транспортну пригоду, не враховує, що це війна.
Мета нашої сьогоднішньої ходи в тому, щоб нас почули. Такі акції вже відбулися у Великій Британії, такі акції будуть в Італії, Франції, Португалії, Греції, США. Ми вимагаємо, щоб Віталію Марківу було змінено запобіжний захід, який не був би пов’язаний із триманням під вартою. Наприкінці весни має початися судовий процес, ми сподіваємося, що італійські судді неупереджено і об’єктивно підійдуть до цієї справи і винесуть виправдальний вирок Віталію Марківу.
Італійська сторона зараз перекваліфікувала, що він співучасник трагічної загибелі Рокеллі, який надав матеріально-технічну допомогу.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
0