«Українська Бельгія»: як виглядав «європейський» Донбас до 1917 року?

З 29 квітня по 10 травня в Лисичанському міському краєзнавчому музеї проходитиме виставка «Іноземні інвестиції в Україну. Кінець ХІХ ст. — початок ХХ ст. Частина перша: Бельгія». Подія відбувається за підтримки Посольства Бельгії в Україні.

Тетяна Курманова: Ваша коллекция стала основой выставки. Расскажите о ней.

Дмитро Піркл: Сім років тому в Кривому Розі я побачив документи кінця 19—початку 20 століть і купив деякі з них. Свою колекцію я побудував в стінах музею імені Яворницького у Дніпропетровську. Документи опрацьовували науковці музею. За сім років було зібрано більше двохсот цінних паперів, науковою співробітницею було написано книгу за матеріалами.

Тетяна Курманова: Почему выставка именно в Лисичанске?

Дмитро Піркл: Вже була виставка у Посольстві України в Бельгії, але це була міжмузейна виставка з 50 документами. Після початку бойових дій на Донбасі виникла думка, що про це потрібно розповісти і в Україні. 20 постерів розповідають про зародження залізниці, промисловості, перших підприємств. Спочатку документи демонструвались в УКМЦ, а посол Бельгії запропонував продемонструвати їх на Сході. Лисичанськ — тому що там ще існує пам’ять, ще збереглись бельгійські будинки. Також плануємо подібну виставку по Францію.

В залізницю на Донбасі вклали і бельгійці, і німці, французи та британці. Вони будували і працювали на заводах, розвивали регіон.

На виставці представлені колажі з фото, цінних паперів, поштівок, рекламок стародавніх атласів та виставок. І всі вони стосуються взаємодії бельгійців та місцевих мешканців. Там є також фото робітників в копальні. Промовистою колекцію роблять цінні папери, які є дуже високохудожніми.

Олексій Бурлаков: Может ли выставка изменить текст в учебниках по истории?

Дмитро Піркл: Будь-який викладач чи дослідник може звернутись в музей імені Яворницького і отримає всю необхідну інформацію. Якщо міносвіти цього не зробить, це буде нонсенс. Це не така давня історія, її потрібно знати, тим більше, що досі існують імперські та радянські міфи. І з місцевими мешканцями потрібно вести діалог, змінити їх інформаційний простір. Всі знають, що були бельгійці, але через пропаганду люди від цього відходять. Потрібно їх делікатно підвести до таких речей, люди згадають те, що їм казали їх дідусі та бабусі.

Олексій Бурлаков: А что делало местное население?

Дмитро Піркл: Були складні стосунки між українцями та бельгійцями. Українці ментально були прив’язані до землі, вони завжди повертались до землі. Але коли побудували заводи, українці з часом почали працювати, але сезонно. Тоді підприємці почали запрошувати робітників з усього світу, було багато росіян. Так і формувався пролетаріат міст, тому в містах змішаний етнос.

Тетяна Курманова: Какой объект вы считаете самым ценным в своей коллекции?

Дмитро Піркл: Найважче було знайти деякі акції Катеринославсього трубопрокатного заводу, тимчасові акції Слов’янського голландського содового заводу.