Громадське радіо
Це історії жінок і дітей з Донеччини, Криму та Сирії.
В нашій студії – письменник, поет, режисер Юрій Кочкарьов, актриса, яка зіграла одну з головних ролей у фільмі «Війна жіночого роду», Дарина Близнюк та завідувачка будинку-музею Яворницького Яна Тимошенко.
«Очі Донбасу» – це картина про маленьких луганчан, яким довелося пережити гарячі події весною 2014-го року на Донбасі. Це короткометражний документальний фільм. Історія полягає в тому, що маленька Марічка залишилася у Луганську, оскільки її батьки залишилися там, а хлопчика батьки вивезли, оскільки не бачили свого життя на окупованій території. Позавчора ми показували цей фільм у кінотеатрі «Ліра», то люди плакали.
«Війна жіночого роду» – це фільм про історії жінок, які постраждали від конфліктів. Причому не тільки в Україні, на Донбасі і в Криму, але й в Сирії. І тут кожна історія доповнює одна одну. І якщо в Криму в представниці кримськотатарського народу – одна історія, в донеччанки – трохи інша, але суть приблизно однакова. Так само, героїня з Сирії була змушена вихати. І всі вони оселилися на великій Україні», – розповів про фільми режисер Юрій Кочкарьов.
Дарина Близнюк зіграла одну з головних ролей у фільмі «Війна жіночого роду». Це її перший досвід, але опанувати роль їй допоміг досвід війни.
«Це моя перша роль. Спочатку я дуже переймалася тим, як передати свої відчуття, тому що, насправді, я знаю, що таке війна. Моя бабуся живе на Донбасі, я чула це все горе і розумію. Тому мені вже потім не було складно, коли я це все відігравала. Про цю війну треба розповідати. Моя героїня – дівчинка Христина 10 років. Вона писала вірші, коли над її головою літали міни, але вона намагалася на це не звертати уваги», – наголосила юна акторка.
Фільми були вже презентований у Дніпрі, Львові і завтра о 18:00 їх можна бути побачити у кінотеатрі Шевченка.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.