В кожному українському селі є свій потенціал — проект Ukraїner

Лариса Денисенко: Як пройшла ваша експедиція у Закарпатті і які плани у Приазов’ї?

Богдан Логвиненко: Ми лише почали видавати якісь звіти з нашої першої експедиції Закарпаттям, поки що тільки чотири тексти, а буде близько двадцяти. З Приазов’я близько п’ятнадцяти — сам регіон менший, і він менш густонаселений.

Експедицію в Приазов’ї ми почнемо із заповідника Асканія-Нова. Хочемо розказати як вдалось зберегти заповідник, кому цим можна завдячувати. Вже є розписані герої — про кого і що варто знімати.

Ми заздалегідь робимо опитування серед місцевого населення, бо маємо перевіряти факти ще до того, як поїдемо на місце. Із експедиції у Закарпаття 30% матеріалу піде в архів, ми поки що не будемо його публікувати.

Анастасія Багаліка: Чому ви не будете публікувати цей матеріал?

Богдан Логвиненко: Бо це трохи для нас не формат. Ми думали, що можна зробити щось цікаве, але виходить або посередньо, або поки ніяк.

В різних селах, наприклад, є маленькі приватні музеї, де збирають різну старовину. Ми хочемо зробити підбірку таких місць, але для цього ще замало матеріалу. Не можна сказати, що ми його не випустимо, просто маємо зібрати ще більше інформації.

Анастасія Багаліка: А що для вас формат?

Богдан Логвиненко: Це надихаючі історії про Україну. Ми хочемо об’єднати Україну і показати, що практично в кожному селі, містечку є якась громадська ініціатива, є люди, які щось створюють, є туристичний потенціал, є досить багато низових ініціатив, є багато невідомих геніїв сучасності. От на Закарпатті ми заїжджали до винахідника Олексія Мельникова, який працював головним конструктором на вертолітному заводі в селі Дубове. Це був єдиний авіазавод повного циклу. Але зараз він запущений. І можна було б зняти сюжет про це. Але є цікава людна, яка в себе в гаража створює спорткари. З нуля, з підручних матеріалів.

Тобто ми показуємо хороші сторони. Бо негативу багато, і люди в першу чергу про нього розказують, але ми в першу чергу маємо висвітлювати тих, хто намагається щось змінити, створити щось своє. А мало хто може взяти з них приклад, бо мало інформації. Приклад того ж Олексія Мельника — в селі вважається трохи диваком. В нього нема жодного друга, нема технічної і творчої інтелігенції, з ким би він міг порадитися про свої машини. До нього всі ходять щось полагодити, електрочайники, годинники. Тому в нашому фокусі саме такі люди.

Лариса Денисенко: Як ви шукаєте місця, куди їхати знімати в Приазов’ї?

Богдан Логвиненко: Ми зараз відкрили анкету для людей, які б могли допомогли проекту, які знають Приазов’я краще, ніж ми, і можуть розкати про цікавих людей, про якусь цікаву місцину.

Коли ми готувались до експедиції на Закарпаття, 70 людей заповнили таку анкету. По Приазов’ю уже близько 20.

Лариса Денисенко: Ви сьогодні будете проводити презентацію проекту, де і коли?

Богдан Логвиненко: У Києві, «Книгарня Є» на вулиці Лисенка, о 18:30. Ми, як учасники експедиції, розкажемо про те, де ми були і покажемо відео із Закарпаття.

Лариса Денисенко: Чи є шанс побачити відео на телебаченні чи тільки в інтернеті в рамках проекту?

Богдан Логвиненко: Ми нічого не знаємо про телебачення, не вели переговори. І нам це не дуже цікаво. Нас більше цікавлять технічні партнери — зараз потрібна техніка.