Громадське радіо
Книжка «Тисяча і одна ніч війни» — це короткі оповідання, це книжка не про війну — насамперед, вона про людей і про стосунки між людьми, говорить письменник.
«Не всі оповідання про війну, вони просто про наш час. А в наш час так чи інакше війна вклинилась в стосунки між людьми. Війна вносить свої корективи, вносить свій розгардіяш в те, що відбувається між людьми. Тому так чи інакше ці історії пов’язані між собою, бо вони про наш час, вони про наше сьогодення і писалися в останній рік до виходу книжки. Я назвав їх «Тисяча і одна ніч війни», як колись була «Тисяча і одна ніч» — безкінечні оповідання. Так і тут. Цю книжку неможливо закінчити, поки йде війна.
Цю книгу я присвятив одній світлій людині, якої, на жаль, нема серед нас. Це Даня Дідик — 15-річний хлопчик, якому завжди буде 15 років, який загинув під час Ходи Гідності в 2015 році в Харкові. Тоді покидьки поставили бомбу на шляху ходи. Загинуло, якщо не помиляюсь, четверо людей, в тому числі і Данік. Світлий пацан, який чітко розумів, що Україна — наша земля, що «freedom is not free», що за Україну треба боротися, який казав: якщо можеш щось робити — роби.
Я не знав його особисто, я познайомився з його родиною пізніше, коли Даніка вже не було. Але мене це зачепило, тому що він для мене як моральний авторитет. Якщо пацан в 15 років це робить, чому не маю робити я, чому я не маю робити щось більше для своєї Батьківщини, аніж інші? Він взагалі віддав все, що в нього було, по максимуму. Він міг нормально жити, можливо, навіть не в Україні. А він втратив життя в 15 років. І таких героїв маса, не тільки Данік. Просто я вирішив для себе по можливості розповідати про тих, кого знав особисто або життя мене якось зіштовхнуло. В даному випадку я хочу, щоб пам’ять про Даніка не зникала».
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.