В парламенті планують рокіровку: Омбудсман в обмін на голову НБУ. Правозахист проти

Що відбувається з обранням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, розкажуть голова правління «Центру інформації про права людини» Тетяна Печончик та правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко

Лариса Денисенко: Повернімося у квітень минулого року, щоб згадати всі перипетії даного питання.

Тетяна Печончик: 27 квітня минулого року сплив п’ятирічний термін повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської. Відповідно, з цієї дати мав стартувати процес обрання нового Уповноваженого, однак ми бачимо, що Уповноваженого в нас досі немає.

Закон передбачає, що нові кандидатури може вносити або голова Верховної Ради, або четвертина депутатів ВР. І ці кандидатури були внесені. Однак сталися дві проблеми. По-перше, не відбувалося жодного обговорення цих кандидатів з правозахисною спільнотою, громадськість не брала участі у консультаціях. А по-друге, голосування мало відбутися у двадцятиденний термін, тобто до 6 червня минулого року. Голосування не відбулося, проте почали відбуватися різні зміни навколо цього процесу, він є абсолютно кулуарним, і попри всі звернення національних правозахисних організацій, ОБСЄ, Верховного Комісара ООН з прав людини та багатьох інших міжнародних організацій, все це проігноровано.

І зараз ми маємо ситуацію, що в четвер парламент повернеться до голосування за три кандидатури, які були внесені у парламент ще минулого року.

Замість того, щоб перейти до відкритого, демократичного та європейського процесу, відбуваються якісь закриті переговори, до яких громадськість не має доступу

Лариса Денисенко: Ким є ці три кандидатури та хто пропонує їх на цю посаду?

Тетяна Печончик: Це Людмила Денисова, яку запропонувала фракція «Народний фронт», Сергій Алєксєєв з БПП та Андрій Мамалига з фракції Радикальної партії Олега Ляшка.

Закон передбачає, що особа, яка обирається Уповноваженим ВР з прав людини, повинна мати досвід правозахисної діяльності. Однак у багатьох правозахисних організацій, нашої зокрема, є великі питання щодо досвіду правозахисної діяльності цих кандидатів.

А ще більш ми занепокоєні тим, що їх висунення відбулося у кулуарний спосіб, не брали участь правозахисні організації в цих консультаціях. Тому ми вважаємо, що процес має бути перезапущено, і представники нашої організації у відкритих численних зверненнях на ім’я голови ВР заявляли про свою готовність делегувати  наших представників у конкурсні комісії. Адже ми вважаємо, що тільки через конкурс ми зможемо отримати на виході більш достойних кандидатів.

А ми бачимо, що зараз йдуть певні торги і домовленості. Коли хотіли проголосувати влітку минулого року за ці кандидатури, то йшов торг в обмін на голову Рахункової палати. Тепер йдуть торги – обмін на голову Нацбанку. Тобто «Народний фронт» дає БПП свої голоси, щоб проголосувати за кандидатуру на посаду голови НБУ, а БПП дає «Народному фронту» свої голоси. На нашу думку, це неприпустимо, коли Омбудсман стає заручником певних кулуарних торгів і політичних домовленостей.

«Народний фронт» дає БПП свої голоси, щоб проголосувати за кандидатуру на посаду голови НБУ, а БПП дає «Народному фронту» свої голоси

Лариса Денисенко: 10 місяців парламент ігнорує вимоги не тільки правозахисного середовища, а й кількох міжнародних інституцій, які паралельно робили аналогічні заяви стосовно того, щоб вибори Уповноваженого чинилися по процедурі. Але жодної відповідальності ніхто не несе і все залишається так, як є.

Олександр Павліченко: Мені здається, що кожен з парламентарів має для себе поставити це питання трошки гостріше і з’ясувати з самим собою, наскільки він є незалежним у прийнятті такого рішення – чи він іде виконувати побажання, яке висловлює його керівництво, чи він може самостійно для себе прийняти рішення.

Лариса Денисенко: Я слухала виступи всіх трьох кандидатів під час комітетського слухання, і там ставилося питання стосовно розкриття їхньої правозахисної діяльності. Пані Денисова вважає роботу на позиції міністерки соціального захисту частиною правозахисної діяльності, пан Алєксєєв говорить про законопроектну діяльність, і пан Мамалига говорив про те, що він підтримує учасників бойових дій та надає їм безоплатну правову допомогу стосовно отримання статусу. Поясність, що насправді може означати – займатися правозахисною діяльністю?

Тетяна Печончик: В нас викликає велике запитання, коли під правозахисною діяльністю трактується робота пенсійного фонду чи міністерства. Адже це є антонім, тому що правозахисник – це той, хто відстоює права людини у стосунках з органами влади. Відповідно, якщо особа займала певну посаду в органах влади, то як можна говорити, що вона була правозахисником у певному міністерстві? Це трактування показує викривлене розуміння чи нерозуміння філософії прав людини самими претендентами. Саме тому ми і говоримо про відкритий і прозорий конкурс, куди ці кандидати теж могли податися і конкурувати на рівні з іншими. Натомість цього не відбувається, і нам пропонують кота в мішку, ми не знаємо, що ці люди хочуть зробити, і вже рік ігнорують всі наші спроби про це дізнатися. Мені здається, що це просто перетворило процес на якийсь фарс, його намагалися зіпсувати, адже в незаконний спосіб змінили процедуру голосування – з таємного на відкрите. В іншому законі воно залишилося таємним, і ми маємо конфлікт норм. Тобто замість того, щоб перейти до відкритого, демократичного та європейського процесу, відбуваються якісь закриті переговори, до яких громадськість не має доступу.

Якщо особа займала певну посаду в органах влади, то як можна говорити, що вона була правозахисником у певному міністерстві?

Лариса Денисенко: Завтра відбудеться акція, яку організовують об’єднані сили правозахисних організацій в Україні. Тобто 13 березня о 9:30 біля Верховної Ради відбудеться акція. Ви там будете ключовими спікерами. Що буде відбуватися і хто доєднався?

Тетяна Печончик: Крім наших двох організацій приєднаються ряд інших правозахисників. Це і Кримська правозахисна група, і Freedom House, і Асоціація українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та інші організації. Після того, як наші звернення і звернення міжнародних організацій були проігноровані, ми виходимо під стіни парламенту і через камери та через журналістів хочемо достукатися до народних депутатів, щоб привернути їхню увагу до того, що цей процес вже давно вийшов за рамки легітимності, що довіра до цих кандидатів підірвана і що процес потребує перезавантаження. Ми готові запропонувати спікеру Верховної Ради та народним депутатам  свою допомогу в тому, щоб зробити цей процес прозорим, і щоб бажаючі кандидати, які мають досвід правозахисної діяльності, могли податися на конкурс і конкурувати на рівних умовах.

Олександр Павліченко: Я хочу сказати, що при минулих виборах Уповноваженого ВР з прав людини представники правозахисних організацій – Катерина Левченко та Євген Захаров були кандидатами, які брали участь у конкурсі. І конкурс завжди відбувався по чіткій процедурі: він був оголошений, було відомо, як потрібно звертатися, які документи подавати, через кого, відбувалася агітаційна кампанія тощо. Тобто це був відкритий процес. На сьогодні такого процесу взагалі не було. Не було оголошено ні початку цієї кампанії, ні чітко визначених правил – вони змінювалися, і ми говоримо про те, що йде певне маніпулювання, щоб одного з цих трьох кандидатів призначити на посаду, виторгувавши посаду за голосування за якусь іншу позицію.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.