Поговоримо з самим хірургом, який до нашої студії завітав одразу після операції на серці.
Тетяна Трощинська: Буквально годину тому ви робили операцію на серці, а зараз ви в ефірі. Це дуже важко вкласти в себе в голові.
Олександр Бабляк: Це наша робота, ми робимо операції на серці кожен день, і ми отримуємо від цього задоволення, що ми рятуємо чуже серце, і вже ставимося до нього не як до чужого, а як до свого.
Тетяна Трощинська: Ви робили операцію 34-річному чоловіку, який пережив 10 зупинок серця. Це так може бути?
Олександр Бабляк: Так, дійсно. Пацієнти, які мають захворювання серця, що супроводжуються серцевою недостатністю, деколи випливають в такі загрозливі стани, як зупинка серця. Але якщо людина пережила 10 зупинок серця і прийшла до нас на операцію, значить наша медицина не така вже і безнадійна, як про це люблять говорити, і інколи рятує життя.
Ми рятуємо чуже серце, і вже ставимося до нього не як до чужого, а як до свого
Тетяна Трощинська: І зараз ця людина реабілітується, повертається до нормального життя? Як взагалі це відбувається після таких складних операцій?
Олександр Бабляк: Пройшло вже біля 2 місяців після операції. Він знаходиться на лікуванні за місцем проживання, але найголовніше – в нього є власне серце.
Тетяна Трощинська: А при таких складних випадках традиційно говорять про трансплантацію?
Олександр Бабляк: Трансплантація серця – це одна з операцій, яка проводиться, коли у пацієнта є вкрай запущена серцева недостатність, яка мала місце у цього чоловіка, Олександра, але коли неможливо зробити іншу кардіохірургічну операцію.
При сучасних методах пацієнт навіть з вираженою серцевою недостатністю при адекватному навіть медикаментозному лікуванні може жити 5-10 років, що буде більше, ніж очікувана тривалість життя після трансплантації серця
Тетяна Трощинська: Це вибір лікаря чи пацієнт сам має вирішити – робити трансплантацію чи зберегти власне серце?
Олександр Бабляк: Це дуже тяжке рішення. На відміну від трансплантації нирки, коли в тебе вони не працюють і замість цього є очисна терапія – гемодіаліз, і питання трансплантації нирки вирішене, то трансплантація серця показана в тих випадках, коли робота серця прогресивно погіршується, і ми очікуємо, що людина не проживе більше одного або двох років. Не кожна серцева недостатність є показником до трансплантації серця. Бо при сучасних методах пацієнт навіть з вираженою серцевою недостатністю при адекватному навіть медикаментозному лікуванні може жити 5-10 років, що буде більше, ніж очікувана тривалість життя після трансплантації серця. А це 7,5 років, тобто кожний другий пацієнт, який отримав трансплантацію серця, не доживає до 7 років.
Тому кожен раз, коли ми зустрічаємося з пацієнтами, яким або радили, або вони чули, що пересадка серця вирішить всі проблеми, ми говоримо, що це не так.
Тетяна Трощинська: Ваші колеги кажуть, що ви беретеся за випадки, від яких інші лікарі часто відмовляються? Це впевненість, сміливість, ризикованість?
Олександр Бабляк: Ні, це розумний розрахунок, якщо він дійсно є. І тут нічого поганого немає, якщо кожен знає свій досвід, свої результати. Є такі операції, від яких ми відмовляємося, коли ми бачимо, що ця операція не принесе успіху. Це є ті прораховані рішення, які визначаються багаторічним досвідом.
Тетяна Трощинська: Тут, напевно, є важкий вибір, тому що, з одного боку, є допомога пацієнту, є медична таємниця, а з іншого боку, є якісь речі, які стосуються іміджу будь-якого лікаря та іміджу самої української медицини. Як вам впоратися з цим вибором?
Олександр Бабляк: Ні, немає такого вибору, немає пріоритетів, немає іміджів, в нас є інтереси пацієнта. Все. Тобто ми піднімаємо довіру українських громадян до української медицини, ми це робимо щодня, ми відстоюємо це, і всі питання іміджу клініки відходять на інший план. Ці проблеми є більш роздутими в інших країнах, де занадто розвинена конкуренція. Ми ще ці приватні відносини не зовсім знаємо і вивчили.
Тетяна Трощинська: Які поради може дати кардіохірург для всіх людей?
Олександр Бабляк: Дуже багато порад. Я б хотів порадити всім те, що я хочу порадити собі.
Більше часу мати на своє здоров’я.
Після 40-ка років треба себе перевірити на біговій доріжці і записати електрокардіограму під час цього фізичного навантаження.
Треба час від часу міряти собі тиск.
Треба знати свій холестерин. Якщо тобі 40 років, а в тебе холестерин є 8,0 – це загрозливий стан, але ти про це не знаєш.
Не палити в жодному разі.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.