«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» співачка та волонтерка Анжеліка Рудницька презентує щедрівку «Небо ясні зірки вкрили» та розповідає про майбутній фестиваль «Етнозима».
Сергій Стуканов: Завершується рік, на часі три тижні святкувань, якщо говорити про українські традиції. Що ви будете робити впродовж цього «українського Рамадану»?
Анжеліка Рудницька: Різдвяні свята — одні з моїх найулюбленіших, тому що, в першу чергу, це віра в диво, це бажання поділитися з іншим, це добро. В нашій родині Різдво починалося із добрих справ. Це було початком Різдва, а не 12 страв чи ще щось.
Сергій Стуканов: А які добрі справи ви робили?
Анжеліка Рудницька: Цього року я брала участь у благодійних заходах, присвячених Дню Святого Миколая, я була на великому фестивалі Святого Миколая в Чигирині, 19 грудня у Києві 19 грудня разом із «Елеос-Україна» та моїми друзями-волонтерами із фонду «Україна 3000» ми зробили свято, концерт із роздаванням подарунків для 1000 дітей. Це діти-переселенці, діти з дитячих будинків та притулків, діти Героїв Небесної Сотні та діти наших захисників — вони всі прекрасні. Це купа енергії та радості.
Це були три акції підряд, тому що всі одразу діти не могли вміститися в зал. На жаль, ми не дуже встигали з ними спілкуватися, тому що діти одразу бігли за подарунками, але до нас підходили дорослі. І деякі мами багатодітних сімей казали, що вони не мають можливості купити всім дітям подарунки, не кажучи вже про те, щоб піти на концерт. А тут до них приїхали і Марина Одольська, і Антон Копитін, і Іван Пилипець, а з Рівного приїхав дитячий колектив «Ранкова зоря», із Закарпаття — «Цимборики» і також була київська дитяча фольк-студія «Правиця». Було дуже гарно.
Олена Бадюк: Наскільки діти відкрито спілкувалися один з одним?
Анжеліка Рудницька: Все було прекрасно. Тільки моргнеш їм, вони одразу підскакують, танцюють, співають і вибігають на сцену. В одному з концертів у нас було найбільше дітей вимушених переселенців, і я не відчула відмінності між всіма трьома концертами.
Сергій Стуканов: Тобто діти з Донбасу так само знають колядки?
Анжеліка Рудницька: Так. Вони знають «Нова радість стала», «Добрий вечір», і розповідають ті ж самі українські віршики, наприклад, «Ой, хто-хто Миколая любить». Я отримала море задоволення, хоч і дуже втомилася, тому що це такий океан емоцій, який збиває з ніг.
Олена Бадюк: У нас, до речі, є запис колядки «А вчора звечора» разом з фольк-студією «Правиця».
Анжеліка Рудницька: Ми презентували її Різдво 2016. Я дуже люблю цю колядку. Взагалі всі колядки та щедрівки для мене — це найсонячніші та найгармонічніші пісні, які взагалі існують у Всесвіті. Вони навіть для мене співаються якось особливо. Навіть люди, які не вміють співати, все одно можуть їх підспівувати, і це виходить здорово.
Сергій Стуканов: Зараз свята дещо комерціалізуються. Як, на ваш погляд, треба святкувати, щоб це було з душею, щоб відчувалася ота святість?
Анжеліка Рудницька: По-перше, треба робити все від щирого серця. Я, наприклад, не люблю День Святого Валентина не тому що це погана ідея, а тому що це свято перетворилось просто на обмінювання сердечками. Різдво — це диво, і кожен подарунок — це диво, і навіть заспівана колядка може бути дивом і подарунком.
Я пам’ятаю, коли ми були маленькі, ішли в гості до бабусі, і мама казала: «Ви повинні обов’язково зайти в цей дім, тому що тут у стареньких нема нікого, хто прийде до нас колядувати». І для них завжди було дивом, коли ми приходили і колядували. Диво — це коли ти допомагаєш людині, яка цього не очікує. А не коли дитина пише список подарунків, і батьки, як північні олені бігають по магазинах скуплюються, а потім дитина потім питає: «А що Дід Мороз не зміг довезти того великого КамАЗу, якого я хотів?» Мені все-таки хочеться, щоб ми не забували, що мова іде про народження Ісуса Христа, який врятував людство і став прикладом самопожертви, заради щастя і гармонії в житті інших людей.
І навіть дуже часто в дитячі будинки возять якісь подарунки, які, можливо, взагалі там непотрібні. Іноді дитячому будинку краще закупити м’який і хороший туалетний папір на цілий рік, аніж накупувати чергових м’яких іграшок, на хімчистку яких у дитячого будинку немає грошей, а діти повинні гратися чистими іграшками. Тобто є якісь нюанси, над якими ми не замислюємося. Ми просто хочемо бути хорошими «дядями» і «тьотями», які зробили подарунки, а ми повинні думати про більш глобальні речі.
Якщо б люди могли акумулювати якісь гроші раз на рік, наприклад, щоб вся країна скинулася і обладнала якусь операційну в лікарні чи в Інституті раку, для мене це було б таким великим загальносуспільним дивом.
Сергій Стуканов: У нас 10 років тому була така спроба з лікарнею Охматдит і в підсумку це, на жаль, якось захлинулося.
Анжеліка Рудницька: Так. Я б із задоволенням таке зробила, тому що я, в принципі, таке і роблю. Але я роблю це більш локально. На фестивалях ми обираємо один об’єкт допомоги, зазвичай, це якийсь будинок пристарілих, лікарня або дитячий будинок, у якого є реальна потреба в чомусь.
На минулому фестивалі «Свічка пам’яті» я поставила перед собою і своїми гостями мету купити в геріатричний центр Станиці Луганської холодильник, пральну машину і постільну білизну. І знаєте, що вражає? Ми зібрали гроші рівно на це.
Зараз один із наших капеланів, з яким ми співпрацюємо, знаходиться на сході і буде в «сірій зоні», і я його попросила подивитися, який з дитячих будинків найбільше зараз потребує допомоги і чого саме.
І всіх людей, які захочуть долучитися до нашої гарної справи, ми запрошуємо 21 січня до Михайлівського Золотоверхого собору, де спільно з Михайлівським монастирем «Територія А» робить великий зимовий фестиваль «Етнозима». А для маленьких діток, яких не хочеться морозити на вулиці, ми робимо маленьку літературну локацію, де українські письменники читатимуть разом з ними свої різдвяні вірші, розказуватимуть різдвяні історії та слухатимуть їх від дітей.
Олена Бадюк: Скільки триватиме фестиваль?
Анжеліка Рудницька: Протягом одного дня, з 10-ї до 17-ї години. Найголовнішою подією цього фестивалю буде наш національний різдвяний рекорд, який буде відбуватися в самому соборі. Протягом трьох годин ми безперервно будемо колядувати і щедрувати. Збираються відомі артисти, дитячі колективи, церковні хори та професійні ансамблі.
Олена Бадюк: Чого ви хочете побажати нашим слухачам?
Анжеліка Рудницька: В тексті щедрівки «Небо ясні зірки вкрили» є рядок: «Дай нам, Боже, рік щасливий». Я думаю, що саме цього ми всі прагнемо, щоб рік був щасливим, мирним і добрим для кожного з нас. А також приходьте на наш фестиваль «Етнозима». Буду рада всіх бачити! Ми зможемо не тільки насолоджуватися співом та колядками, але і реально зробити чиєсь життя більш щасливим і добрим.