Фото: Громадське радіо
Про зміст та ідею написання книги розповідає один з упорядників, журналіст, редактор і ведучий проекту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
Про що книга?
Ми хочемо видати чотири томи про чотири ключових епізоди з історії українців Канади. Я називаю українців «акціонерами» Канади, вони були не першими, але тепер точно не другими в Канаді. В степових провінціях, преріях українці є людьми, які створили канадське життя. Вони побудували залізниці, освоїли ці неозорі простори, неймовірно подібні на Україну.
Чому ж українці їхали до Канади?
Землі не було. Все життя селян до початку 20 століття – це земля і навколо неї. Соціальна ситуації на Галичині та Буковині була такою, що людям потрібно було поділитися малесеньким шматком землі зі своїми дітьми.
Канада потребувала людей для освоєння величезних територій, на які Америка ласо поглядала.
В Канаді людині давали 64 гектари. Це коштувало нуль. 10 доларів платили за оформлення. Потім ти міг докуповувати. Ціна була невисока. «Піонери» були людьми авантюристичного складу, з одного боку. З іншого боку, вони знали, що дадуть собі раду.
Внесок українців у створення благодатної землі та справді гармонійної країни, якою є сьогодні Канада, є недооціненим в Україні. В Канаді це знають, пам’ятають і поважають.
Як жили українці в Канаді?
Один з авторів книги греко-католицький священник описує те, що бачив. Ці записки дуже прикрі для українців. Про безкультур’я, бруд, який українці не змивали з рук чи обличчя. Культура була низька, це правда. Але туди поїхали і люди, які за 5 – 7 років стають еміграційними офіцерами, юристами, адвокатами, нотаріусами, шкільними вчителями. За селянами тягнеться інтелігенція.
З першого дня еміграція була трудова. Через певний час стало зрозуміло, що канадське зерно, яке котується на світових ринках, є українського походження.
Коли почалася Перша світова війна, ці люди пішли на фронт.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.