«Громадське радіо»
«Жива ватра» — художній документальний фільм про життя пастухів і долю традиційного ремесла на тлі сучасних змін. Детальніше про свою роботу розповідає режисер Остап Костюк.
Лариса Денисенко: Про що ця історія?
Остап Костюк: Це документальне кіноспостереження за трьома поколіннями горян. Це чоловіки, які на 4 місяці піднімаються на сезонні роботи в гори, покидаючи рідні домівки. Вони — єдині, хто продовжує справу своїх батьків в цьому регіоні.
Сергій Стуканов: Скільки їх загалом?
Остап Костюк: Йдеться про Івано-Франківську частину Гуцульщини. Зараз це, як писав Коцюбинський, забутий Богом край. Мені хотілось привернути до цього увагу і розповісти реальні історії людей.
Гірське господарство в гірській частині Гуцульщини ще впевнено зберігає свої позиції. На Івано-Франківщині ж воно зникає. Фільм не про економіку чи історію, а про людей і сучасні культурні зміни.
Лариса Денисенко: Герой стрічки — хлопчик, який за кошти, що він їх заробляє випасанням овець, збирається до школи. Іншому герою фільму 85 років. Вони поєднані кровними зв’язками?
Остап Костюк: З одного боку, це родове і династичне ремесло. Іванко і середній за віком герой Василь належать до однієї родини. З іншого боку, для них це справа, яку вони люблять. Тема фільму в тому, що займатися тим, що ти любиш, насправді, непросто.
Сергій Стуканов: Яким чином вам спало на думку зафіксувати цей спосіб життя?
Остап Костюк: Такий спосіб життя поволі зникає. Це треба фіксувати, щоб глядачі побачили, як ці люди насправді живуть в наш час. Це могла б бути інша професія або інші люди. Ми робили фільм про людину. Ми не знімали коментарі з приводу соціально-економічних проблем. Ми знімали їхнє щоденне життя і намагалися знайти в ньому і поезію, і проблематику, і якусь філософію.
Лариса Денисенко: Як інші діти ставляться до захоплення наймолодшого героя Іванка?
Остап Костюк: Моїй донці 7,5 років. Вона питала, де цей хлопчик живе і пропонувала до нього поїхати. Я думаю, що ця тема буде цікавою для дітей. Ми маємо приз за кращий документальний фільм на фестивалі юнацтва та дітей в Греції.
Чи віддали ми б своїх дітей на літніх канікулах на роботу без вихідних? Ми так не робимо. Саме тому вони є героями фільму.
Ми говорили про те, чи буде цей фільм актуальним, коли в країні йде війна. Насправді, це фільм за день до війни, за день до Майдану. Це можливість подивитися на Україну з її проблемами поза війною. Страшні і абсурдні прояви війни часом відволікають нас від інших проблем суспільства. Ця мужність потрібна і в мирний час.
Сергій Стуканов: В чому особливість старших героїв?
Остап Костюк: Фільм побудований на контрасті між хлопчиком і дідусем, який пригадує себе. З цих спогадів виникає вже сучасний Іванко, що ходить тими ж стежками. Середній герой Василь помер після зйомок. Я показав йому фільм, а він сказав: «В мене страшний діагноз». Він згорів через цю абсурдну з економічної точки зору працю. Проте він любив свою роботу і мені, як художнику, це близько.
Ця робота передбачає шалену відповідальність, коли ти береш чужих овець в гори і, якщо з ними щось стається, люди сприймають це дуже різко.
Лариса Денисенко: Наскільки така робота Іванка виправдана з правничої точки зору?
Остап Костюк: Він не йде в гори примусово. Це дуже гарна сім’я. Така робота — це чоловічий виклик. Полонинських чоловіків дуже поважали, як людей слова. Пізніше виникають труднощі, яких дитина не чекала, але вони вже не жаліються. Якщо ти витримаєш, значить в тебе є характер.
Сергій Стуканов: Ця історія відображає аспект субетнічних груп?
Остап Костюк: Навмисно ми не акцентували а цьому увагу. Разом з тим, на прикладі зображеного побуту і фольклору стає зрозуміло, що це гуцули. Ми хотіли зробити універсальну історію, зрозумілу світовому глядачу. Це загальнозрозуміла людська драма.
Сергій Стуканов: Чи зрозуміє український глядач цю філософію?
Остап Костюк: Я сподіваюсь, що цей фільм торкне глядача. Ми не робили наративний фільм, де все роз’яснювали і розкладали по поличкам, ми створювали художню реальність.
Лариса Денисенко: Де можна буде побачити кіно?
Остап Костюк: 29 вересня стартує всеукраїнський прокат у 8 містах. Це Київ, Одеса, Запоріжжя, Харків, Луцьк, Львів, Коломия і Ужгород. Прем’єра фільму відбудеться в київському кінотеатрі «Жовтень».