Результати дослідження коментує Микола Шульга, доктор соціологічних наук, член-кореспондент НАН України.
Сергій Стуканов: Як показує дослідження, суспільство оцінює рівень соціальної напруги як достатньо високий. Які саме цифри вам вдалося з’ясувати і з чим пов’язаний такий рівень напруги?
Микола Шульга: У липні цього року ми досліджували соціальне напруження та інші питання. Ми проводимо моніторингове дослідження, яке за одними й тими ж запитаннями повторюється протягом декількох років. Ми багато років досліджуємо громадську думку і повторюємо, в тому числі, запитання щодо соціального напруження.
Попередні роки ми більше звертали увагу на політичну ситуацію і те, наскільки вона напружена. В цьому році трошки розширили: залишили запитання про політичну ситуацію в Україні і поставили запитання про те, як люди відчувають соціальне напруження.
Сергій Стуканов: Чому ви вирішили розширити зміст питання?
Микола Шульга: Політичне напруження — це більш динамічний феномен, він залежить від багатьох чинників, пов’язаних з поточним політичним життям: якийсь скандал, приймається певний законопроект, хтось перейшов з іншої країни в нашу. Це створює певне напруження в суспільстві. Соціальне напруження — це більш широке розуміння, це відчуття людини себе в суспільстві: як вона відчуває взаємовідносини із суспільством, з іншими людьми, з державою, з іншими соціальними інститутами. Соціальне напруження — це більш інтегративне поняття.
Сергій Стуканов: Ваше дослідження показало, що майже дві третини громадян України вважають, що рівень соціальної напруги в країні є високим.
Микола Шульга: Так, і доволі високим. Якщо подивитись за нашою десятибальною шкалою, то більше половини знаходиться у верхній частині шкали. Тобто рівень напруження дуже високий. Соціальне напруження — це фіксація емоційного стану невдоволеності. Коли мова йде про такі соціально-психологічні явища, характерні для суспільства в цілому (соціальна атмосфера, соціальний клімат, соціальне напруження), з одного боку, це дуже цікаво, з іншого, це дуже розмито і його важко зафіксувати одним показником.
Сергій Стуканов: Чи існує кореляція між 60%, які відчувають напругу, із рівнем життя? Чи є кореляція, що ті, хто є найбіднішими, найбільш незадоволені?
Микола Шульга: Тут є кореляція. Особливо, коли ми ставили трохи інше питання, але пов’язане з напруженням: про те, чи існує в українському суспільстві конфлікт між бідними та багатими. Відчувають найбільше напруження ті люди, які є найбіднішими. В нас там було поділено на сім’ї, які жебракують, бідні сім’ї, сім’ї середнього достатку, заможні і багаті. Найбільше напруження відчувають ті, хто належить до сімей, які знаходяться у стані злиднів та бідні. В них відчуття конфлікту між багатими і бідними найбільше.
Сергій Стуканов: Очевидно, саме з цим пов’язано, що 42% громадян України вважають, що найбільше в тому, що ситуація погіршується, завинили олігархи, так? 51,5% українців вважають, що найбільше завинили політики. Між якими соціальними групами в нашому соціумі сьогодні можуть бути найгостріші конфлікти та непорозуміння?
Микола Шульга: Непорозуміння в нас сьогодні можуть бути по досить багатьох лініях. Я би сказав, не те, що непорозуміння, адже у кожному суспільстві існують відмінності, і це нормальний стан суспільства. А між відмінними елементами суспільства завжди існують відносини. І коли відносини між відмінними елементами набувають суперечливого стану, поступового наростає напруження. Але напруження може наростати об’єктивно, цього суспільство може не помічати.
Наведу приклад, на який ми не звертаємо увагу. Сьогодні в суспільстві декілька мільйонів людей виїздить працювати за кордон. До накопичення багатства у нас в країні вони не мають стосунку, працюють на інші держави. Коли вони будуть у пенсійному віці, більшість з них (чи половина) повернуться додому. Вони дуже мало внесли в Пенсійний фонд, але повернуться. І виникає протиріччя між тими, хто сьогодні молодий тут працює, і між тими молодими, які працюють там. Між цими двома групами існує об’єктивна напруга, але цього не відчувають, на це не звертають увагу.
Сергій Стуканов: Очевидно, існують певні соціальні групи, між якими, можливо, нема об’єктивних суперечностей, але через телевізор, нагнітають певні конфлікти?
Микола Шульга: Абсолютно правильно. Існує суперечність. На ній можна акцентувати увагу, політтехнологічно грамотно роздмухувати, повторювати з дня в день, якщо нам вигідно зафіксувати та подати цю суперечність суспільству. І причини можуть бути різні. Це дуже часто буває, щоб відволікти від більш серйозних та фундаментальних суперечностей, які існують в суспільстві.
Сергій Стуканов: Можете навести приклади штучно роздмухуваних суперечностей?
Микола Шульга: У нас традиційно використовувалося питання мови. Я займався цими питаннями багато десятиріч. Для такої країни, як наша, є варіанти вирішення мовного питання спокійно, тим більше йдеться про дві споріднені мови, можна, щоб вони взаємодоповнювали одна одну. Перш за все, маю на увазі українську та російську. Але в нас є ще досить великі мовні групи.
Ми не єдині в тому, що суспільство багатомовне. Таких суспільств немало і в Європі. Якраз європейські документи, Європейська хартія мов, ці питання дуже гарно пропрацювали, відшліфували найтонші питання, і це все можна робити. Якщо ж робити акцент на одному чи на іншому боці, можна створювати суперечливу ситуацію. А мовне питання якраз дуже емоційно сприймається людьми, бо кожна людина є носієм мови. І тут дуже швидко можна загострити ситуацію.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.