Світлана Валько, координатор польових місій в Україні Міжнародної організації «International Partnership for Human Rights» («Міжнародне партнерство з прав людини»), розповідає про міжнародні злочини в Криму, докази яких були передані в Міжнародний кримінальний суд.
Тетяна Курманова: Як проходила робота по збору інформації, і що саме вам вдалося знайти?
Світлана Валько: Насправді збір інформації проходив дуже важко, оскільки для того щоб подати ці документи до суду треба достовірна інформація від потерпілих, їх свідчення. Це дійсно важко, тому що доступ до окупованої території Криму дуже обмежений, і польовим місіям, які складалися з українців, було досить важко отримувати інформацію і взагалі знаходитися в Криму.
В цьому звіті є кілька джерел інформації, які ми подали до суду. Перш за все, це звичайно результати польових місій, тобто інтерв’ю з потерпілими, жертвами і свідками злочинів проти людяності, а друге — це звіти інших польових місій, інтерв’ю з журналістами, які проробили велику роботу, та тими, хто теж перебував на території Криму. Також використовувались звіти міжнародних організацій, таких як Amnesty International та ОБСЄ. Ґрунтуючись на всіх цих джерелах інформації, ми зібрали таку кількість свідчень, яку можна було подати до Міжнародного кримінального суду, для того щоб довести широкомасштабність і системність цих злочинів.
Дмитро Тузов: Нещодавно в понеділок з Гааги повернулась українська делегація, де вона мала зустріч з прокурорами Міжнародного кримінального суду. Ми знаємо, що там відбувається збір матеріалів за трьома напрямками — це незаконна окупація Кримського півострову, агресія на сході України і злочини проти учасників Євромайдану. Коли ви збираєтесь передати свої матеріали прокурору міжнародного суду в Гаазі?
Світлана Валько: Ми офіційно передали документи 16 листопада і повідомили про це на прес-конференції. Рік тому ми також передали 300 кейсів по Донбасу злочинів проти військових і злочинів проти людяності до Гааги.
Дмитро Тузов: Зараз з Гааги надходить тривожна інформація, що у прокурорів замало інформації, і вони закликають, в тому числі владу України, надавати таку інформацію. На якій стадії цей розгляд зараз?
Світлана Валько: Насправді вони завжди до цього закликають, і доказів не може бути багато. Якщо порівняти стан доказовості кількох справ, то ми можемо стверджувати, що по Донбасу офіс прокурора має достатньо інформації, а по Криму — дуже мало, хоча у них є спеціальна людина, яка займається аналізом доказів Криму. Це вже велика перемога, тому що цей відділ, куди потрапляють докази для попереднього розгляду. На етапі розгляді вони можуть перебувати від 1 до 6-9 років.
На цьому етапі всі докази будуть розглядатися на предмет аналізу щодо Римського статуту, міжнародних законів та норм, за якими вони працюють. Тобто вони розглядатимуть, чи є факти, які ми навели, міжнародними злочинами проти людяності.
От, наприклад, в Криму є 7 вбивств, 15 насильницьких зникнень, випадки катувань та близько 40 випадків нелюдського поводження. Якщо взяти один злочин окремо — для суду це буде банальна кримінальщина, яку має розслідувати поліція на місцях. Для міжнародного суду це не цікаво.
За ці два роки, щоб документи були схвально прийняті, довелось зібрати всі кейси, які були протягом двох років, для того щоб довести, що всі ці злочини є міжнародними, і що це системний паттерн, націлений на певні категорії людей.
Тобто вбивства самі по собі не є міжнародними злочинами, але, якщо ми бачимо, що всі злочини вписуються в одну схему широкомасштабного нападу на населення, яке володіє певними ознаками, — це етнічна та релігійна приналежність і політичні погляди, які не подобаються Російській Федерації, — то вони становлять інтерес для міжнародного суду. Ми два роки збирали та аналізували всі докази, для того щоб показати, що всі ці злочини носять міжнародний характер та є злочинами проти людяності. І всі жертви, по яких ми подали докази, мали ці ознаки.