На цю тему поговоримо з організаторами другої академії фестивалю «З країни в Україну» Денисом Блощинським.
Олена Бадюк: Наскільки жителі Донбасу готові самі розробляти певні концепції, бачення і імплементувати їх?
Денис Блощинський: Насправді, все дуже круто, Донецька та Луганська області дуже сильно змінилися за цей час. Я мав можливість мандрувати країною із концертами та різними проектами до Майдану і після, і можу сказати, що на Донбасі до Революції було дуже мало якихось креативних проектів. Нам часто тоді приходили запити на розробку всіляких днів металурга, шахтаря, ювілеїв заводів тощо, і запити, які були тоді, – це «водка пей, земля валяйся». Нам було дуже шкода, що людей годують таким низькоякісним продуктом. Після ж Майдану кількість грошей, які хлинули на схід, кількість уваги, яка почали приділятися цьому регіону, кількість лідерів думок, яка почала туди їздити, – все це збільшилося в десятки разів.
Олена Бадюк: Нещодавно ви брали участь у заходах, де були зібрані команди з різних частин Донбасу, це був певний брейншторм. Чи можемо ми говорити про його результат?
Денис Блощинський: Так, ви як раз зробили підводку до нашого фестивалю «З країни в Україну». Вже пройшло п’ять хвиль цього фестивалю, триває він чотири роки. Спочатку він був просто стандартним фестивалем, коли ми приїжджаємо і показуємо щось людям, відкриваємо їм двері у незнайому для них Україну, потім все це перетворилося на унікальний інструмент, який працює з двома аудиторіями. Перша аудиторія – це мешканці міста, а друга – це активісти, громадяни, представники влади і бізнесу. Ми шукаємо групи людей-однодумців, тих людей, які хочуть бачити своє місто більш насиченим і комфортним. Ми знаходимо таких людей, об’єднуємо їх в групи, намагаємося навчити і зробити командами, а вже з цими командами генеруємо певні ідеї.
Нам часто тоді приходили запити на розробку всіляких днів металурга, шахтаря, ювілеїв заводів тощо, і запити, які були тоді, – це «водка пей, земля валяйся».
Олена Бадюк: Чи є вже впровадженими якісь проекти чи вони ще поки в стані розробки?
Денис Блощинський: В нас був окремий проект – культурний майніг для дванадцяти міст, і він вже має свої результати – це 12 реалізованих проектів. Наприклад, Вугледар зробив прекрасний урбаністичний фестиваль, на який прийшло біля двох тисяч людей, а це дуже велика кількість для такого міста.
Зараз в проекті поточного фестивалю «З країни в Україну» команди придумали концептуалізацію проектів. Наприклад, в Сватово це фестиваль гармонії, тобто шлях із абстракції в конкретику, пов’язаний з тим, що людина проходить певний шлях до себе. І там дуже багато різних майданчиків і напрямків, які пов’язані зі здоровим способом життя, з гармонійним сприйняттям себе і навколишнього світу.
Зараз все дуже круто, Донецька та Луганська області дуже сильно змінилися
У Попасній, наприклад, це проект «З країни в Україну. Станція Попасна». Вони придумали фестиваль, який повністю образно проводить нас по залізниці – через потяги, рейки, напрямні. Через всі регіони України «їде» потяг, і головний слоган – «Встигни на свій потяг в Україну». І в кожному місті є своє бачення, що це може бути. Хтось звертається до образу часу як в місті Рубіжному, хтось до образу фарб, як у місті Волноваха.
Завдання для кожної команди було таке, щоб місію фестивалю сформулювати таким чином, щоб вона була дотична і була складовою місією всього нашого фестивалю. А ми йдемо великим шляхом: із країни, яка довгий час її громадянами не ідентифікувалася як окрема країна, до нашої України, яка дуже конкретна. Там живуть щасливі люди, там вулиці розумних міст допомагають нам існувати в кайф, там є школи, інститути, фестивалі, проекти, роботи, неймовірна кількість власного продукту, який ми виробляємо. Ось в ту країну ми маємо йти.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.