«Громадське радіо»
Евгения Гончарук: Учора прем’єр-міністр Арсеній Яценюк підписав документ, за яким зупиняється транзит російських вантажівок через територію України. Разом з тим, Росія і Україна домовилися про обмін затриманими вантажівками, Україна супроводить до кордону російські автомобілі, Росія — українські. Це той результат консультацій?
Сергій Вовк: Я думаю, що це проміжний результат консультацій. Одним з перших питань було, як доправити «фури», які опинилися у правовому вакуумі. Вони заїхали, маючи відповідні документи на дозвіл, але потім були відправлені на штрафмайданчики або затримані. Питання вирішено лише половинчасто, оскільки багато російських «фур» зараз є в Європі. Питання, що буде далі, не є вирішеним, як і питання транзиту як такого.
Постанова Кабміну була вирішенням питання де-юре, того, що відбулося де-факто. Фактично «фури» було заблоковано активістами громадських організацій, і українська влада, щоб почати якісь перемовини, мала легітимізувати це рішення.
Я нагадаю, що Польща і Росія досі не узгодили обсяги квот — дозволів, щоб перевізники інших країн могли їздити по їхнім територіям. Це питання невеличкої «торгової війни» між Росією і Польщею. І вийшло так, Україна стала єдиним суходільним варіантом для транспортування вантажів з Євросоюзу до Росії і навпаки. Є ще паромний шлях через Балтійське море, але це набагато дорожче, на приблизно 1500 євро на кругорейсі, туди і назад.
Анастасія Багаліка: Заборона, запроваджена Росією, це порушення правил Всесвітньої організації торгівлі. Чи будуть чекати на Росію якісь санкції?
Сергій Вовк: Реакція ВсОТ не є швидкою. Навіть якщо буде подана скарга на дії Росії або Росії на дії України, її розгляд займе місяці. Це швидше політичні заяви, щоб тиснути одне на одного дипломатичним шляхом.
Євгенія Гончарук: Якими можуть бути наслідки того, що ми не можемо їздити через Росію?
Сергій Вовк: Я нагадаю, що російська сторона заборонила транзит українських вантажів і залізницею. Це єдина річ де немає паритету. А це є основний шлях поставок вантажів на ринки Середньої Азії, у першу чергу, в Казахстан. Якщо дивитися, то це приблизно 1,2 мільйони тон вантажів щороку, залізницею йшов раніше приблизно такий само обсяг. Це переважно трубна продукція, продукція продовольчого сегменту — цукерки, цукрова продукція.
Дійсно, це дуже серйозний удар по позиціях експортерах. Якщо вони і зможуть довозити товар, то майже вдвічі дорожче. І можуть взагалі втратити конкурентні позиції, і їх займуть ті самі росіяни.
Анастасія Багаліка: Що вигідніше Україні — транспортування товарів в Європу чи в Азію?
Сергій Вовк: Звичайно, ЄС — це головний зовнішньоекономічний партнер України, але там нас ніхто не чекає. Просувати свої інтереси там набагато складніше. Але стабільність там більш висока, ніж на азійських ринках. Але потрібно не ставити вибір, а працювати і там, і там.
Зараз іде гра мускулами з обох сторін, і з часом питання автомобільного, принаймні, автомобільного транзиту може бути частково розблоковано, але розмір квот буде не дуже великим. Це є елемент перемовин, просування власного автомобільного бізнесу, але зараз у відносинах Росії та України політика превалює над інтересами бізнесу.