Хто ще може бути в цьому списку? І що потрібно для нормалізації відносин між Україною та Польщею? Дізнаємося у голови Інституту національної пам’яті
«Офіційно мені про це не повідомляли, можливо, офіційного повідомлення і не буде, і я зможу про це дізнатися тільки при перетині кордону. Така сама ситуація в мене з Російською Федерацією, де я оголошений персоною нон грата, але офіційних документів про це мені не надавали», – заявив Володимир В’ятрович.
Він припустив, що така заборона може стосуватися і інших працівників Інституту національної пам’яті.
«Йдеться про посадових осіб, які вимагають від польської сторони дотримання на українській території українського законодавства. Це можуть бути і співробітники Інституту національної пам’яті, і Міністерства культури», – пояснив директор Інституту національної пам’яті.
Основна претензія до Володимира В’ятровича полягає в тому, що він як директор Інституту національної пам’яті радив призупинити легалізацію польських пам’яток на території України.
«Я думаю, що це привід, а причина інша. Теперішня Варшава вважає для себе надзвичайно важливим і принциповим диктувати в Україні розуміння українцями української історії. Дико чути в ХХІ столітті, що вся держава, міністр закордонних справ і президент вважають за можливе узгоджувати теперішні стосунки з сусідньою державою в залежності від її поглядів на власну історію. Але саме це і є корінням проблеми», – зазначив Володимир В’ятрович.
Теперішня Варшава вважає для себе надзвичайно важливим і принциповим диктувати в Україні розуміння українцями української історії
Він зауважив, що останнім часом в Польщі його перетворили на головного полонофоба, що, за його словами, не відповідає дійсності.
«Ми стали свідками демонізації української сторони, що я чітко відчув на собі, оскільки вже кілька тижнів перетворений на головного полонофоба на всю Польщу, що абсолютно не відповідає моїм поглядам і ставленню до Польщі», – акцентував Володимир В’ятрович.
Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.