«Громадське радіо»
Аналізуємо ситуацію з керуючим партнером Центру контент аналізу Олександром Мариковським.
Михайло Кукін: Є багато думок щодо того, що цей конфлікт — заздалегідь спланована акція. Тодурова звинувачували в тому, що він є зацікавленою стороною конфлікту, адже він хотів стати міністром охорони здоров’я, але його не призначили. З іншого боку, зараз йдеться про переакредитацію самого інституту. Що ви про це думаєте?
Олександр Мариковський: На мій погляд, в Україні вже давно працюють медіа-інститути чи медіа-групи, що вміло розповсюджують певну інформацію і маніпулюють нею. Здебільшого вони зосереджені в руках олігархів або бізнесменів. Проблема медіа полягає в їх заангажованості в бік певної політичної сили. Якби цієї проблеми не існувало, медіа-сфера була б успішною для бізнесу. У нас медіа не є успішним бізнесом. Це або дотаційний, або прополітичний бізнес. Тому загальна парадигма для медіа сформувалася давно і якщо і змінюється, то потроху.
Анастасія Багаліка: Але почалось все в соціальних мережах — не в медіа, а в поширених засобах оцінки дійсності.
Олександр Мариковський: Почалось все не 1 січня. Як формується репутація? Коли людина стає медійною. Цікавість до постаті Бориса Тодурова зросла у жовтні.
Михайло Кукін: Це сталось через кілька вдалих операцій, проведених за його участі.
Олександр Мариковський: Так. Через місяць інформаційний сплеск поновився. Я допускаю, що це могло бути органічним сплеском. Але якщо медіа мають формувати баланс думок, то там він був явно перекошений в бік «Тодуров хороший». До 1 січня у громадян сформувалося певне ставлення до нього як до хорошого експерта і величної людини. Тобто медіа сформували і відновили його репутацію. 1 січня він вже був господарем положення і медійною особою.
Михайло Кукін: Але тут відбулась підміна понять у загальнолюдській свідомості. Він — хороший кардіохірург і талановитий лікар, але це не значить, що він є хорошим керівником і менеджером.
Олександр Мариковський: Я не можу судити, наскільки хорошим експертом він є. Хоча у Фейсбуці експерти і люди, дотичні до медицини, спростовували його заяви, що, за їхніми словами, не відповідають дійсності.
Михайло Кукін: Давайте послухаємо фрагмент відео-звернення Бориса Тодурова, у якому йдеться про закиди, розповсюджені після 1 січня. Нагадаю, що йому закидали зацікавленість у цьому конфлікті. Цікава річ полягає у тому, що цей конфлікт раптом почав коментувати Віктор Медведчук.
Анастасія Багаліка: Хочется отметить эту дикую фразу о том, что Аксенов был вполне законным премьер-министром АР Крым. Как медийный человек может не знать, что он никогда не был законным премьер-министром? Это, конечно, не отменяет того, что маму Аксенова нужно спасать.
Михайло Кукін: Мне кажется, здесь есть манипуляция с двух сторон. Обвинения в спасении мамы Аксенова звучат в любом случае некорректно.
Олександр Мариковський: Передумову цього конфлікту — публікацію 2015 року зі звинуваченнями, ми не досліджували. Але я вважаю, що дуже низько вести інформаційну кампанію проти Бориса Тодурова щодо такої причетності. Я думаю, що він сфотографувався до анексії Криму. До анексії Криму він міг фотографуватися з ким завгодно, навіть з Путіним.
Михайло Кукін: А рятувати він мав будь-кого.
Олександр Мариковський: В межах компетенції, так.
Михайло Кукін: Також закиди стосувалися того, що Тодуров врятував маму Аксьонова в той час, як в Інституті серця рятують не всіх, хто цього потребує. Саме це стало предметом заяви Бориса щодо нестачі певних необхідних речей. Він звинуватив Уляну Супрун в тому, що саме через це загинули кількасот людей.
Олександр Мариковський: Найгірша маніпуляція — маніпуляція великою кількістю жертв. Закид про те, що діяльність МОЗ призвела до втрати більшої кількості життів, ніж в АТО, — це низька маніпуляція. Ця теза породила великий конфлікт. Тим паче саме цю тезу активно поширювали в російських ЗМІ. Це елемент інформаційної кампанії проти України.
Михайло Кукін: Хто і як розганяв цю новину?
Олександр Мариковський: Ми прискіпливо дослідили український медіа-простір і зрозуміли, що ті медіа, які включаються в новорічні свята, мають ресурс людей, які працюють, а не святкують 1-2 січня.
Михайло Кукін: Насправді, новинна служба працює завжди у будь-якому медіа.
Олександр Мариковський: Дивує швидкість підключення до теми. Ті ЗМІ, які включаються найпершими, потрапляють у категорію підозрілих. Першою, 1 січня, цю інформацію поширила Тетяна Монтян. Першим ЗМІ, яке опублікувало першу публікацію щодо цього, були «Вести». Ця публікація була досить органічною. Її особливо ніхто не поширював. 2 січня почалась активна кампанія з боку різних ресурсів, зокрема йдеться про «Страна.ua» і «Інтер». Інтернет-видання «Гордон» виступило в цій інформаційній кампанії одним з найбільших поширювачів. Вони опублікували 13 публікацій.
Михайло Кукін: До чого тут Медведчук?
Олександр Мариковський: Я можу тільки припускати. По-перше, тема цікава для захисту певних інтересів, наприклад, фармацевтичного бізнесу. По-друге, поширенням теми зради і тези про те, що МОЗ щось не закупило, займаються проросійські сили.
Анастасія Багаліка: Тобто Медведчук — це така собі важка артилерія?
Олександр Мариковський: Якби він включився тільки на своєму ресурсі, це можна було б розцінити в якості поширення зради. Цікаво, що було 7 публікацій у вагомих виданнях, де процитували Медведчука у заголовках. Якщо людину цитують у заголовку, це значить, що вона є найбільшим експертом у питанні. Тобто його поставили в ранг експертів по закупівлям, МОЗу і цій інформаційній кампанії.
Михайло Кукін: Тодурова просто використали чи він є учасником цієї гри?
Олександр Мариковський: Я припускаю, що він заручився підтримкою певних, можливо, хороших медіа задля того, щоб його вивели у медіа-простір.