Громадське радіо
У студії Вероніка Плотнікова, Академія прокуратури, Микола Туркот, начальник вiддiлу пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацii вiйськових прокурорiв, кандидат юридичних наук, екс-вiйськовий прокурор, Антон Кориневич, правник-міжнародник.
Лариса Денисенко: Пане Миколо, з якими проблемами стикнулася військова прокуратура, військові прокурори, коли розпочався збройний конфлікт і треба було запроваджувати, пояснювати доктрини, які стосуються міжнародного гуманітарного права?
Микола Туркот: Збройні сили України та інші військові формування є суб’єктом забезпечення воєнної безпеки України, а відтак — національної безпеки держави в цілому. Військова прокуратура в даний час виконує кілька функцій. Одна функція — реалізація своїх конституційних повноважень, а з іншого боку, вона виконує наскрізну функцію — забезпечення законності та правопорядку у військах в цілому. Від того, як працює військовий прокурор, залежить фактично боєздатність того чи іншого військового формування та воєнна організація України в цілому.
Тому велика увага військових прокурорів приділяється зараз питанням, які постають перед кожним військовим формуванням, кожним військовослужбовцем, військовозобов’язаним, резервістом при виконанні службових обов’язків.
Від 14 серпня 2014 року був прийнятий закон «Про внесення змін до закону України «Про прокуратуру» і відновлено діяльність військової прокуратури як правоохоронного військового формування, яке здійснює функції, передбачені Конституцією України. Хочу нагадати, що майже рік військової прокуратури в такому вигляді, як вона є зараз, не існувало, була прокуратура у воєнній сфері, що фактично призвело б до ліквідації тих фахівців, професіоналів, які зараз здійснюють свої обов’язки, які стають на захисті безпеки України. Завдяки тому, що було прийнято згаданий закон, знов відновилася військова прокуратура. Зараз вона включає в себе Головну військову прокуратуру як частину Генпрокуратури, військову прокуратуру регіонів і гарнізони місцевого рівня.
Вероніка Плотнікова: Стосовно військової прокуратури можемо сказати, що в останні три роки відбувалося відновлення. У деяких моментах, відбувалося «з нуля». Стосовно знань, вмінь і навичок, якими має бути наразі наділений військовий прокурор, виявилося, що наших національних норм недостатньо. Ті питання, з якими може стикнутися військовий прокурор, наприклад, екстериторіальна юрисдикція, питання застосування норм міжнародного гуманітарного права, питання визначення таких об’єктів і можливості подальшої співпраці з Міжнародним кримінальним судом, коли справа дійде до понять військових та міжнародних злочинів, звісно, для цього ми маємо говорити про підвищення компетенцій.
Перед нами постав виклик, як допомогти та зробити це для військової прокуратури і спільними зусиллями з нашими знаними міжнародниками, з міжнародними організаціями, наразі Академією спільно з Головною військовою прокуратурою, з представниками Інституту міжнародних відносин було підготовлено додаткову допомогу та мануал для військових прокурорів.
Лариса Денисенко: Антоне, навіщо українським військовим прокурорам бути обізнаними з військовим гуманітарним правом?
Антон Кориневич: Військова прокуратура України у часі до початку збройного конфлікту на Донбасі, до окупація АРК та міста Севастополь мала за головну функцію дотримання правопорядку у ЗСУ та інших формуваннях, які за законом обслуговувала в цьому контексті.
Коли почався збройний конфлікт, до цієї однієї великої функції військова прокуратура отримала другу велику — слідкувати за тим, щоб українські військовослужбовці не порушували норми міжнародного гуманітарного права і працювати з тим, щоб притягати до відповідальності, інкримінувати і починати провадження щодо російських військовослужбовців, представників організованих збройних формувань, які вчиняють серйозні порушення міжнародного гуманітарного права — воєнні злочини.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.