«Я сама мама, в мене троє дітей, і в 2014-му році мій чоловік пішов в АТО. Тоді найменшій моїй дитині було 6 місяців, і я чудово пам’ятаю цей Новий рік без нього вдома, я пам’ятаю, як хвилювалися діти, як ми готувалися до Нового року.
Коли він повернувся, я хотіла про все це забути, як про страшний сон. Але пройшло два роки і я зрозуміла, що маю допомогти дітям, що ці діти, які залишилися без тата назавжди, – це моя тема, як знаю, як почуваються ці діти», – розповіла Ірина про те, як виникла ідея проведення акції.
Акція працює так: діти пишуть листи до Миколая, мама фотографує ці листи і надсилає їх на Viber Ірини Коваль.
«Я лей лист отримую і шукаю для кожної дитини Миколая, який зможе здійснити її мрію чи бажання», – пояснила Ірина Коваль.
Для всіх, хто хоче стати Святим Миколаєм для дітей, які втратили батька на війні, існує сторінка «Я-Миколай», яку створила Ірина Коваль.
«Спочатку я думала, що цими Миколаями будуть мої друзі та знайомі, але потім мені порадили створити окрему сторінку для тих людей не з моїх друзів, хто дізнається і теж захоче допомогти. І тоді я створила сторінку у Фейсбуці, яка називається «Я-Миколай», і там почала викладати листи. Наразі пишуть дуже багато людей, багато українців з-за кордону пишуть, які хочуть зробити не один подарунок, а два, три, чотири.
І 17 числа ми хочемо зібрати цих дітей і влаштувати їм свято, і до цього свята вже мають бути подарунки, які я буду передавати їм безпосередньо в руки», – говорить Ірина.
Ірини Коваль зазначає, що є ймовірність, що така допомога не обмежиться лише Днем Святого Миколая.
«Я вирішила, що буду продовжувати допомагати цим дітям настільки, наскільки зможу. Деякі обурюються, коли пишуть діти, які вже є підлітками, – 16,17,18 років. Є навіть коментарі, що такі діти користуються такою ситуацію. Але я як мама вважаю, що дитина залишається дитиною. І якби був живий батько, то для нього це – дитина, який би він сам подарував подарунок. Тому я кажу, щоб дитина сказала, чого саме вона хоче, а не те, що ми можемо запропонувати. Адже ця дитина попросила б цей подарунок у свого тата, якби він був живий», – наголошує Ірина Коваль.
Повну версію розмвои можна прослухати у доданому звуковому файлі.