Якою мовою говорять побратими – другорядне, коли йдеться про життя і смерть, - Покальчук
Що потрібно і можливо зробити – поодинці і спільно – для того, щоби Україна як суспільство була стійкою до зовнішніх і внутрішніх загроз?
Про це – розмова журналіста Андрія Куликова із соціальним психологом Олегом Покальчуком.
Саме поняття “стійкості” нове і потребує пояснень, тому на початку інтерв’ю у Краматорську, де відбулась конференція про збільшення стійкості, Олег Покальчук мусив з’ясувати, про що йдеться. На його переконання, стійка Україна – це сума показників, які мають суттєво відрізнятися від ситуації, в якій ми зараз опинилися. Через невпевненість та інші чинники, які впливають на психічну рівновагу, соматичне здоров’я, викликають у суб’єктів цього процесу, українців і тих, хто ідентифікує себе з Україною, відчуття нетривкості, швидкоплинності, екзистенційної кризи. Стійка Україна – це певна антитеза до цього явища.
Для того, щоб ми мали можливість змінитися, треба розуміти точку відліку, на якій ми зараз знаходимося. Концепт стійкості передбачає наявність цієї “нульової” точки відліку, з якої ми стартуємо – щоб бути гнучкими і впевненими, повертатися завжди до того пункту, де є наша власна ідентичність. Стійкість – це концепт, який допомагає формувати цю ідентичність. І вона не обов’язково передбачає ідеологічну, культурну та мовну однорідність. Свого часу феномен російськомовних українських націоналістів був “дивом дивним” для України. Сьогодні це банальність, про яку ми всі знаємо. Аналогічна ситуація, до речі, в Естонії та інших пострадянських балтійських країнах. Якою мовою говорять побратими – то є другорядне, коли йдеться про життя і смерть.
За підтримки
Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов'язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів).