Десять общественных организаций подписали обращение к Верховной Раде. В нем активисты предупреждают парламентариев о том, что законопроект «Об особенностях государственной политики по обеспечению суверенитета на временно оккупированных территориях» или так называемый закон о реинтеграции Донбасса может привести к нарушению прав и свобод человека не только в зоне конфликта, но и по всей Украине. В чем же суть этих рисков?
Узнаем у правового аналитика благотворительного фонда «Право на защиту» Анастасии Бондаренко. Это одна из организаций-подписантов обращения к парламенту.
Елена Терещенко: Сегодня Верховная Рада продолжила рассматривать поправки к этому закону, и градус обсуждения повышается. Общественные организации заявили протест, говорят, что могут быть нарушены права человека. Почему вы считаете, что этот закон нарушает права человека не только на оккупированных территориях и в зоне проведения АТО, но и на всей территории Украины?
Анастасия Бондаренко: Общественные организации говорили, что данный законопроект имеет некоторые проблемы еще, когда он был предложен к первому чтению. Потом мы говорили о том, что следует дорабатывать некоторые положения данного законопроекта, когда он обсуждался на профильном комитете, и это было проигнорировано. Сейчас, когда текст подготовлен ко второму чтению, пошла волна обсуждения, внезапно все организации увидели, что у нас действительно есть какой-то спорный законопроект, который содержит много недоработанных норм, что могут привести к негативным последствиям.
Кожне засідання Верховної Ради треба починати зі спалювання російського прапору
Чтобы понять, почему этот законопроект нарушает права человека, нужно просто вдумчиво почитать те нормы, который он предлагает.
Начнем с того, что у нас понятие «серой зоны» и зоны проведения АТО в этом законопроекте исчезает. У нас появляются условно три зоны. Первая – это оккупированные территории, вторая – это зоны проведения мероприятий по обеспечению национальной безопасности и обороны, и зоны безопасности.
Начнем с того, что не во всех зонах четко определено, какой будет правовой режим, кто определяет границы этих зон. Поэтому, да – закон касается Донецкой и Луганской областей, но поскольку нет границ, мы не можем говорить, например, что Константиновка будет входить в одну зону, а Краматорск – в другую. Мы этого не знаем. И будет ли это только Донецкая и Луганская область, мы тоже не можем говорить.
Что касается зон безопасности, там уже подробно расписаны возможные ограничения прав и свобод человека. Там просто продублированы статьи про режим военного положения.
Читайте також: Законопроект про Донбас: дискусія мала б бути перед винесенням до зали – Золкіна
Елена Терещенко: Это зонирование и есть камень преткновения?
Анастасия Бондаренко: Не только.
Елена Терещенко: Вчера наши коллеги связывались в прямом эфире с народным депутатом от «Народного фронта» Сергеем Высоцким, который является автором законопроекта о коллаборационизме, что также широко обсуждается в обществе. Он говорил о том, что те, кто против марша «Стоп реванш», который проходил вчера в поддержку законопроекта про реинтеграцию Донбасса, – это ненастоящие общественники.
И у нас на связи еще один представитель общественной организации, которая вчера была под Радой, это доброволец батальона «Айдар» активист движения «Визволення» Микита Кашницкий.
Микито, вчора на акції ви заявили, що хочете спалити російський прапор під Верховною Радою, запалили шини і відбулася сутичка з поліцією. Чого ви домагалися? Чому саме в день обговорення законопроекту про реінтеграцію Донбасу?
Микита Кашницкий: Давайте почнемо з того, що сьогодні, за даними волонтерів, в нас на сході двоє загиблих і п’ятеро поранених. Це часткова відповідь на ваше запитання. Як на мене, кожне засідання Верховної Ради треба починати зі спалювання російського прапору, щоб нагадувати кожному депутатові, в якій країні ми живемо і в яких умовах ми живемо – йде війна.
Вчора, як ви знаєте, були слухання законопроекту по реінтеграції Донбасу, тому наша акція по спаленню російського прапору під вікнами Верховної Ради була саме нагадуванням депутатам про те, що війна йде, вона нікуди не поділася і пора вже називати війну війною і агресора агресором.
Елена Терещенко: Тобто ви закликали народних депутатів до того, щоб вони визначили Росію агресором, як йдеться в цьому законопроекті?
Микита Кашницкий: Так.
Елена Терещенко: Ви прийшли на підтримку того, щоб депутати проголосували за цей законопроект. Вас в ньому нічого насторожує? Вам в ньому все подобається?
Микита Кашницкий: Ні, мені багато що не подобається в цьому законопроекті. Він є гібридним, так само, як і війна. Просто ця війна гібрида тільки для Росії, для нас же вона не гібридна – наші люди гинуть, для нас вона справжня. А наша влада робить все для того, щоб підтримати Росію в цій гібридності.
В чому цей законопроект є кроком вперед? Вперше майже за чотири роки ми називаємо окупацію окупацією, і хай опосередковано і лагідно для торговельних партнерів нашого президента в Москві, ми визначаємо і дати початку окупації, посилаючись на закон по захоплення Криму, і називаємо, хай і не прямо, війну війною.
З іншого боку, в цьому законопроекті дуже багато підводних каменів, які є точно не на користь і суспільству, і країні. Це намагання президента України зняти з себе відповідальність за проведення військових дій проти окупанта, тобто формування якогось нового незрозумілого органу, який має ніби керувати цією війною.
Елена Терещенко: А ваші колеги, представники громадських організацій кажуть, що навпаки забагато на себе повноважень бере президент у цьому законопроекті.
Микита Кошницкий: В чомусь так: він знімає з себе відповідальність як головнокомандувач, але повноважень в нього багато. І це різні речі. Тобто він може керувати і визначати режим торгівлі з окупованими територіям, яка була ним же самим і заборонена, але з іншого боку – відповідальності ніякої. Це головний ризик і головна загроза. І начебто з’являється якась можливість відновлювати торгівлю, тобто хтось визначає, з ким можна торгувати з окупованих територій, з ким – ні.
Елена Терещенко: Анастасия, вот есть другая точка зрения общественных организаций – претензия в том, что мало ответственности на себя берет президент. А вы видите по-другому проблемы этого законопроекта.
Анастасия Бондаренко: Мы говорим немного о разных вещах с паном Микитою. Нас хвилює гуманітарна сфера цього законопроекту і який правовий режим.
Цей закон потрібен державі Україна для того, щоб, в перу чергу, захищати державу і громадян в міжнародних судах
Елена Терещенко: Чому ви переконані, що така невизначеність стосовно зонування негативно вплине на дотримання прав людини на цих територіях?
Анастасия Бондаренко: Я вже казала, що в зонах безпеки вже передбачені обмеження прав людини, такі як доставка до відділів Національної поліції, перевірка документів, особистих речей, право силовиків займати житлові приміщення, приміщення, які належать юридичним особам.
Елена Терещенко: Тобто це ті перевищення повноважень, які можуть стати приводом для маніпуляцій?
Анастасия Бондаренко: Так.
Елена Терещенко: В нас на зв’язку народний депутат України Юрій Береза з фракції «Народний фронт». Ми в цій студії сьогодні почули думки двох різних громадських організацій щодо законопроекту про реінтеграцію Донбасу. В кожної з них є претензії до цього законопроекту. У вас є претензії та зауваження до суті цього законопроекту?
Юрий Береза: Немає.
Анастасия Бондаренко: Пане Юрію, ми бачимо загрозу для того, щоб отримувати дозвіл для того, щоб працювати громадським організаціям, а ви знаєте, що переважна більшість гуманітарної допомоги, яка поступає в Донецьку та Луганську область, – це гуманітарна допомога від громадських та міжнародних організацій. І те, що одна людина вирішує, чи можна буде доставляти гуманітарний вантаж, це є загроза.
Юрий Береза: Я вам хочу сказати, що основний сенс і основна філософія цього закону – це міжнародно-правова. Цей закон потрібен державі Україна для того, щоб, в перу чергу, захищати державу і громадян в міжнародних судах. Це перше і основне завдання цього закону. Я хотів би на цьому наголосити. І нас є десятки тисяч сімей, які змушені були покинути територію Донецької та Луганської області, десятки тисяч вбитих. І цей закон передбачає як раз роботу наших правників, юристів на міжнародній арені, щоб ми в законі визначили державу-агресора, що це – Російська Федерація, і цей закон в першу чергу буде працювати для того, щоб держава Україна могла з держави агресора витребувати так звану контрибуцію за окупацію Криму та військову агресію на частині території Донецької та Луганської областей.
Елена Терещенко: Ви говорите про роботу на міжнародній арені правників. А що робити сьогодні, коли тривають бойові дії? Чи не вбачаєте ви, що дійсно буде обмежений доступ організацій в зону, наприклад, безпеки?
Юрий Береза: Давайте ми візьмемо приклад якоїсь країни, яка пройшла той шлях, який проходимо ми. Це Хорватія або Ізраїль, який постійно перебуває у війні. І якщо ми хочемо, щоб російський чобіт не топтав наші українські поля ні в Києві, ні в Дніпрі, ні в Харкові, нам доведеться йти на певні поступки, навіть тими моментами, про які ви говорите. Хочемо ми цього чи ні, там знаходяться регулярні російські війська, російська армія, сорокатисячний контингент, озброєний новітньою зброєю. Як нам вистояти проти них? Звичайно, якась частина прав і свобод в зоні зіткнення не будуть працювати – це міжнародна практика.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.