Фото: Громадське радіо
Гість ефіру – заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Наталя Соколенко: Хто вирішив проводити дослідження про доступ до правосуддя в Донецькій і Луганській областях?
Роман Куйбіда: Ініціатива виходила від міжнародного фонду «Відродження», який зумів зібрати низку громадських організацій, які провели це дослідження, що включало аналіз законопроектів, законів, статистики та польові дослідження. Після того, як ми сформулювали перелік проблем, які існують, і рекомендації щодо їх вирішення, було проведення анкетування, під час якого судді, прокурори, адвокати, слідчі поліції змогли виміряти глибину цих проблем і релевантність рекомендацій.
Наталя Соколенко: Які ці основні проблеми?
Роман Куйбіда: Проблем досить багато. Ми намагалися виявити, чи відрізняються чимось проблеми правосуддя на Донбасі від загальноукраїнських проблем. Ми знаємо, що з правом на справедливий суд є загалом проблеми по Україні. Проблема кадрового голоду, яка загалом характерна для судової системи, на Донбасі має свої причини. Вона зачіпає і кадровий голод в слідчих органах. Це, мабуть, найбільша проблема. Слідчий поліції каже, що до них з інших регіонів відправляють слідчих, які працюють по два місяці, отримують статус, який дає певні пільги, і їдуть. Багато кримінальних справ мають вигляд заяви про вчинення злочину і багатьох рішень про зміну слідчих. Цих справ настільки багато, що вони залишаються. Чим ближче до лінії розмежування, тим менше там працює людей.
Наталя Соколенко: Є якісь надбавки для тих, хто працює поруч з лінією фронту?
Роман Куйбіда: Коли проводилися інтерв’ю і фокус-групи, ми зіштовхнулися з ситуацією, коли в одній області такі пільги є, а в іншій немає. Як самі слідчі намагалися пояснити, це було пов’язано з бездіяльністю керівництва однієї з областей. Законодавство передбачає певні додаткові виплати, але вони мізерні. Слідчі скаржаться, що у них навіть немає службового автотранспорту. Якщо людину затримали, то їм доводиться на своєму власному транспорті возити її до суду, часто досить далеко. Наприклад, Станиця Луганська досі немає свого суду, який би відновив роботу, тому доводиться їздити в інші райони. З цим же зіштовхуються і звичайні люди, які змушені досить далеко їхати за правосуддям. Поїздка до суду може зайняти кілька днів, і не факт, що справа буде розглядатися.
Наталя Соколенко: Ви зазначаєте в резюме дослідження, що є залежність суддів від впливу з боку окупаційної влади. Що мається на увазі?
Роман Куйбіда: Це не висновок дослідників, це висновок самих суддів Донбасу, які брали участь в анкетуванні. Судді не мають жодних гарантій стосовно життя своїх родичів на непідконтрольній території. Під час однієї з фокус-груп було сказано, що судді, які мають майно, родичів чи житло на окупованій території, щоб вільно їздити, брали з собою виправдальні вироки. Кажуть, що це була доля них своєрідна гарантія недоторканності.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.