Фото: Громадське радіо
На відміну від багатьох міст і регіонів колишньої Російської імперії, влада у Луганську під час Жовтневої революції 1917 року жодним чином не змінилася. Міський голова і голова місцевої Думи залишилися на посадах аж до захоплення міста німецьким військом у 1918 році – бо вони вже були з числа більшовиків.
На липневих виборах до Луганської Думи більшовицький осередок (попри те, що був створений лише за лічені місяці) здобув відносну перемогу – близько 38% мандатів, і як найчисленніша фракція отримав керівні крісла. Міським головою став Клим Ворошилов. Причому, наголошує історик, це сталося цілком легітимним шляхом.
Перемозі посприяли природні умови – сувора та сніжна зима та бурхлива повінь, яка зірвала греблю на річці Луганці і затопила майже пів-міста, причому передусім бідні робітничі райони, розташовані нижче за заможні.
Старий склад Думи навіть виділив на боротьбу з лихом 10 тисяч рублів, але використати з них спромоглися лише 1 тисячу. Більшовики ж виявилися спритнішими. Ворошилов роздобув кошти (цілком вірогідно, їх виділили центральні органи РСДРП(б), а вже наявна Рада робітничих депутатів створила Центральний комітет з надання допомоги постраждалим від повені, який справді реально допомагав нужденним. Зрештою багато людей проголосували за нову політсилу.
В цій історії Віталій Скальський вбачає досить прозорі паралелі з сучасною “передвиборною гречкою”.
Всю програму слухайте у випуску.