«Громадське радіо»
Гості, перший секретар Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко і журналіст-аналітик агентства «Укрінформ», екс-головний редактор газети «Киевские ведомости» Євген Якунов, прийшли в студію «Громадського радіо» прямо з відкриття виставки «Газетна незалежність».
Наталія Соколенко: Про що ця виставка, де вона відкрилась?
Сергій Томіленко: Ми відкрили виставку спільно з Музеєм преси. Куратор виставки, відомий історик і журналіст, головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані, відібрав 25 знакових газет за 25 років незалежності. Виставка відкрилась в офісі Національної спілки журналістів України.
Є плани зробити з виставки віртуальний літопис, щоб всі бажаючі могли з нею ознайомитись.
Олексій Бурлаков: Чи представлена у виставці преса Донбасу?
Сергій Томіленко: Обов’язково. Там є україномовна незалежна донецька молодіжна газета «Поштовх», яку редагував Юрій Матущак, будучи ще студентом. З перших днів окупації Донбасу він пішов на війну і, на жаль, загинув.
Наталія Соколенко: 10% накладу газети «Киевские ведомости» поширювалося на в Донецькій, Луганській, Харківській і Сумській областях, це величезна кількість читачів. Що такого ви писали в ці пікові 90-ті і 2000-ні роки, що газета була така популярна на сході України?
Євген Якунов: У нас было очень интересное издание с точки зрения взаимоотношений востока и запада. Мы выходили, в основном, на русском языке и был дубль на украинском. Мы давали на восток очень много информации о западе, о Львове, в том числе, о национал-патриотическом движении.
Мы старались на восток писать на русском языке и там распространять газету о том, что такое Киев, и что такое запад Украины.
А на востоке у нас были достаточно мощные корпункты. На самом деле, журналисты Донбасса всегда были очень сильными профессионально, сильными журналистами-расследователями. Было много людей, которые давали серьезную информацию. Были расследования о шахтах, о копанках, об угольном бизнесе.
Наталія Соколенко: Википедия говорит, что «Киевские ведомости» перестали выходить в 2010 году. Это связано с публикациями о Межигорье?
Євген Якунов: Наши учредители, братья Суркисы, последние годы существования газеты были уже не очень популярны. Во время того, как Тимошенко боролась с Януковичем, они занимали нейтральную позицию, и мы могли публиковать разные стороны. Но после истории с Межигорьем, я так понимаю, их заставили закрыть газету. То есть, были еще какие-то публикации, но прекратилось финансирование, и газета была практически уничтожена.
Олексій Бурлаков: Які ще видання, які припинили своє існування, можна виділити в часописі незалежної української преси?
Сергій Томіленко: Зокрема, легендарна газета Олександра Кривенка «Поступ», перший випуск якої вийшов у 1991 році — вона відкриває нашу виставку. На жаль, припинила виходити багатьом відома «Газета по-киевски» — дуже успішний проект такої локальної газети, яка заходила спецвипусками і в Донецьк, і в інші міста. Але власник, Приватбанк, вирішив її закрити.
Наталія Соколенко: А які видання «вижили»?
Сергій Томіленко: Це, наприклад, видання-пам’ятник «Дзеркало тижня». Це, певно, такий символ незалежної газетної журналістики, газета, яку всі олігархи пробували викупити, змінити редакційну політику.
Наталія Соколенко: Є дослідження, які показують, що за 20-30 років газети зникнуть, бо є гаджети. Що ви думаєте про майбутнє українських газет?
Євген Якунов: Я бы согласился, что будет какой-то вариант электронной прессы. Газета — это буквы, которые мы читаем. Просто они из печатной формы переносятся в электронную.
Сергій Томіленко: Безумовно, технологічна революція відбувається, але ми маємо говорити не про форму, а про зміст. Вплив незалежних ЗМІ залишиться.