Дітей з-під обстрілів на Донеччині вивозять на реабілітацію до Святогірська

Відколи на Сході почалася війна, саме до цієї бази масово привозили дітей. За два роки прихисток тут знайшли понад 1500 дітей. Завдання вихователів та психологів у таборі — зробити все, щоб діти забули про обстріли. Втім, діти навіть тут бояться блискавки, — говорить вихователька 15 табору Єлизавета Каліберда.

«Вони розповідають, що вдома стріляють і досі. Нещодавно була блискавка сильна, вони злякалися дуже. Вихователька, що була з ними говорила, що вони наче курчата обліпили її, страшно стало, діти думали, що тут теж щось страшне відбувається, як вдома», — каже Єлизавета.

У 15 таборі, де об’єднали цих дітей із зони бойових дітей, школярі різного віку. Є навіть чотирічна дитина. Та вихователі не скаржаться. Говорять, що діти охоче спілкуються, старші допомагають з молодшими, а найбільший ефект — це спілкування у колі, коли, взявшися за руки, кожен розповідає про себе, свої вподобання та мрії.

«Був захід спільний „Моя родина“, ми сідали в коло, розповідали про себе, щось нове дізнавалися. Тут всі діти вже знайомі, коли ще їхали в автобусі, познайомилися. Є сестрички, брати», — каже вихователька Олена Попова.

За кілька днів діти здружилися, записалися до гуртків і вже готові показати свої таланти. Алла з Горлівки заспіває на закритті чергової зміни. Вдома вона займалася вокалом, та коли почалася війна, гуртки закрилися. Дівчина сумує, що змушена покинути навчання. У таборі, каже, їй добре, але переживає за батьків та старших братів, що залишися вдома.

«Мені усе подобається — і заходи, і вихователі, і дискотека, і харчування добре. Все подобається. Сьогодні виступаю на концерті, співатиму. Я навчалася в Горлівці, коли війна почалася, гуртки всі закрили” , – розповідає 14-річна Алла.

500 дітей основної зміни з «Перлини Донеччини» поїхали додому, а 15 табір залишився ще. Директор дитячого закладу Людмила Кравчук наголошує: з дітьми тут не говорять про дорослі проблеми, тут панує атмосфера спокою і довіри.

«Ми не говоримо з дітьми про війну, ми намагаємося створити атмосферу довіри, повернути їх в дитинство. Робимо усе, щоб вони не згадували про війну хоча б 21 день. Хай вони відпочинуть. По-різному люди дивляться на стакан: для одних він наполовину порожній, для інших — наполовину повний.

Ми тут за принципом, що він наполовину повний, його треба наповнювати. А якщо загострювати увагу дітей на війні, на проблемах, що у кого в родині говорять, то це не буде їм на користь. У нас в планах провести 30 липня Всесвітній День миру. Ми будемо говорити про мир. Наступна зміна у нас присвячена 25-річчю Незалежності України. Будемо говорити про патріотизм, про Україну, про те, що у нас одна Батьківщина», — розповідає директорка КП «Перлина Донеччини Людмила Кравчук.

Ці діти мріють про мирні професії, більшою мірою вони так чи інакше пов’язані з допомогою людям — маленькі українці хочуть стати рятувальниками, лікарями, поліцейськими. Під час нашого візиту табір відвідали і представники місії ОБСЄ, від спілкування відмовилися, хоча, як і ми, питали, чи потребують діти із зони конфлікту, якоїсь допомоги.

Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»