«Громадське радіо»
Роман Дмитрів з простору «Добро» каже, що вп’яте на Донеччині. Цього разу, як їхали в зону АТО, звичайні люди давали пожертви, аби підтримати дітлахів.
“Хочемо показати цим дітям і всьому Донбасу, що західна частина України про них не забула і з ними є. Ми хочемо побути з ними друзями, підтримати, поговорити з ними. Ми тут не для того, щоб вчити: роби так, а не так. Ми хочемо показати, що вони не є самі”, — каже волонтер зі Львова Роман.
Волонтером тут став і священик УГКЦ отець Віталій Кестер. На базі його парафії організовано літній табір. Щодня долучається все більше дітей, сьогодні їх 26 – віком від 5 до 15 років. Щодня на них чекають пісні, танці, спортивні заняття, екскурсії та майстер-класи. Отець Віталій каже, що у дітей є страхи, часто вони чують вибухи, тут ці страхи намагаються подолати — передусім творчістю.
“У Костянтинівці чути буває з Дзержинська або звідки, що там рвуться снаряди. І кожна людина відчуває певну боязнь, якісь страхи, що це може сюди прийти. Ми дітей заохочуємо через все хороше, що є в людях, через все благородне в культурі нашій, щоб це хороше посіяло в серцях не страх, а любов і добро. Щоб вони цієї любові, добра і ввічливості навчилися і несли іншим”, — розповідає отець Віталій.
Діти не на камеру кажуть, що найбільше бояться втратити рідних і домівку, також мріють відбудувати Донеччину і дуже хочуть миру.
“Ми говорили про мрії. Діти казали, ким хочуть стати. Хтось хоче полетіти в космос, хтось стати простим будівельником, щоб відбудувати Донбас, хтось хоче плавати з дельфінами. У дітей різні мрії, дехто казав, що хоче, аби був мир. Ми питали, як це зробити. Дитина не знає, просто хоче миру. Це насправді добре, що діти не бояться з нами ділитися цими мріями”, — каже волонтер Роман.
Школярка Вікторія прийшла до табору з чотирирічним братиком, говорить, що цікаво тут дітям різного віку. Щодня вони намагаються зробити сюрприз для таємного друга, написати добре слово або щось намалювати. А ще у таборі вона вивчила нові танці і тепер не боїться показати іншим, що любить танцювати. Раніше мала такий страх.
“Ми танцюємо, малюємо, робимо усе, що пропонують тут. У нас є таємні друзі, ми щодня робимо їм подарунки і листи пишемо. Не треба боятися танцювати, як це вмієш робити, так і роби. Навіть, якщо іншим не подобається. Головне — тобі подобатися має”, — розповідає Вікторія.
Найближчим часом діти відвідають ще сольові шахти у Соледарі, а організатори табору вже чули від батьків питання, чи буде продовжено тут заняття, бо далеко не в усіх є кошти вивезти дитину на відпочинок. А тут безкоштовно і нагодують обідом, і навчать цікавим речам.
Наталя Поколенко, “Громадське радіо”, Донеччина