Про це повідомляє кореспондент «Громадського радіо» Анастасія Шибіко з Авдіївки.
«Вже два дні сюди не впускають ні волонтерів, ні журналістів, ні навіть місцевих. Вузьку дорогу, яка веде до промзони, називають «дорогою смерті» — її контролюють ворожі снайпери.
До місць, звідки ведуть обстріли та здійснюють атаки бойовики — 20-50 метрів. Інтенсивніші обстріли, звісно, вночі. Але вони не вщухають і вдень.
Спостерігачі ОБСЄ сюди не приїжджають. Солдати кажуть, що знайти їх можна в районі дев’ятиповерхівок. Тільки для хлопців залишається загадкою: яким чином моніторингова служба формує свої звіти.
За 150-200 метрів звідти спокійно ходять місцеві мешканці і навіть курсують міські маршрутки. Здається, що люди настільки до того звикли, що їм байдуже. Правда, не всім. Бійці стверджують, що Авдіївка не стала винятком у справі так званих «SMSок» — деякі містяни активно передавали інформацію про українських солдат на ту сторону. Тому останнім часом сюди не пускають навіть місцевих.
Періодично на великій швидкості із Авдіївки виїжджають авто «Швидкої допомоги». Військовий медик каже, що всі поранення одного типу — від осколків. Щодо забезпечення, чоловік запевняє: від держави отримують майже всі потрібні ліки. Раніше рятували лише волонтери. Проте скаржиться: бинти вітчизняного виробника не годяться взагалі. Знову ж, допомагають волонтери, які закуповують німецьку продукцію. Лікар впевнений: треба тиснути на українського виробника, аби той виготовляв якісні товари. Найперше, що зараз дуже важливо, — бинти.
На питання «Скільки поранених за день?» військовий медик сумно усміхається: «Кажу вам ще раз: не треба туди лізти». Поранених вже не рахують. При боях такої інтенсивності на це не вистачає часу», — розповідає журналістка.
Анастасія Шибіко із Авдіївки для «Громадського радіо»