Шахта «Бутівка-Донецька»: «перемир’я» зі всіма калібрами

Оборону «Бутівки» прирівнюють до боїв за Донецький аеропорт. Позиція стратегічна: шахта перекриває дорогу до Авдіївки. Бійці переконані: Авдіївський коксохімічний завод противника неабияк цікавить. Більшість захисників шахти «Бутівка» — із Донецька.

Вдень ворожі позиції можна розгледіти неозброєним оком, до них — лічені сотні метрів. Вночі противник підходить ще ближче.

«Разрушенный мост — это сепарский. Наш — там, его не видно: взорвали. Эта вся посадка – это уже сепары. И бьют вот из этих окопов. Километр. Там — километр, здесь — 500 метров», — розповідає військовий.

Бійці 93-ї бригади стверджують: перемир’я бойовики не дотримуються. Також використовують зброю, заборонену Мінськими домовленостями. Постійно працює ворожий снайпер.

«Минами ложат. Вчера сюда прилетало. У нас с Нового года два человека — трехсотые. То есть ранены легко. А октябрь-ноябрь — два человека были тяжело ранены, один убит… АГС, СПГ, РПГ… Коротше, з усіх луплять».

Український інформаційний продукт на околицях Донецька практично відсутній. На телебаченні та радіо переважають російські канали, а також ефіри так званої «ДНР».

Всім необхідним бійців забезпечують волонтери — від теплих речей, продуктів та ліків до пристроїв нічного бачення.

Будівлі довкола знищені, земля — у свіжих воронках з-під мін. Недалеко звідси досі проживає місцеве населення. Позиція на шахті «Бутівка-Донецька» частково перешкоджає обстрілам мирних міст, що розташовані поряд.

Усіх, кому таки вдається прорватися до шахти, солдати зустрічають радісно. Дякують за різноманітну допомогу, підтримку та просять не забувати, за що вони тут воюють. Страшенно втомлені, але усміхнені та позитивні. Кажуть: стоятимуть до кінця.

Анастасія Шибіко із Бутівки для «Громадського радіо»