«Страшно, дуже страшно»,  — місцевий житель про обстріли в Авдіївці

«Ви из Авдіївки?

Да.

Як ви тут?

Не приведи Господь. Думал в погреб бежать. Не спишь — стреляют. На улицу вообще не выхожу.

А виїхати?

Куда ехать?

Як давно в Авдіївці живете?

Всю жизнь. Как говорят: все життя. Я ж хохол. И фамилия у меня Толстый».

Чоловік скаржиться, що моніторингова місія ОБСЄ давно тут не була. Коли спостерігачі приїжджають — обстрілів немає.

«И где ОБСЕ? Когда приезжали, тогда хорошо было.

А коли ОБСЄ приїздить тут не стріліяють?

Тишина и спокойствие.

З сім’єю тут живете?

Да, с супругой .

І як багато людей в цьому районі живе? Всі живуть, які були, чи повиїжджали трохи?

Юлька, Вовка… 4, 5, 6… Восемь семей.

А діти є?

Конечно.

Маленькі?

Вот здесь инвалид. Помогают им. Привозят одежду, такое.

 

 

Цей район часто обстрілюють? Не позиції солдат, а житлові?

Постоянно. Зайдешь во двор, а там 5,45 валяется. Супруга вообще боится на улицу выйти. Сегодня погода хорошая, хоть постирались. А то вообще завал.

Девушки, страшно, очень страшно. Ну мы уже привыкли немного.

Як Ви думаєте, що буде з цим всім?

Знаете, я смотрел, Порошенко хорошо сказал. Давайте выборы в Донецке, давайте договариваться. Видел по телевизору. У нас украинское телевидение. Ну есть и два канала российские.

Я всегда в больницу ложился. Всю жизнь в Ясиноватой работал. А теперь хрен туда в Ясиноватую попадешь.

Ви на пенсію живете?

На пенсию. Сегодня пошел, за газ и за свет — полтора куска раз, и полтора куска на жизнь. Проживешь на полторы тысячи?»

Чоловік набрав з криниці воду та повертається додому під звуки обстрілів, які дедалі інтенсивніші, незважаючи на те, що тільки дванадцята година дня. 

 

Анастасія Шибіко з Авдіївки для «Громадського радіо»