«Тут голову вище терикона не можна було підняти», — боєць з Донецького аеропорту

На передових позиціях ЗСУ поблизу Донецького аеропорту є укріпрайон, який  називають «Мурашник», він  розташований на териконі. Точніше, це весь терикон, зритий ходами і облаштований бліндажами. Він тривалий час перебував під обстрілами, але утримування цієї висоти над Донецьким аеропортом важливе для військових. З цієї позиції наші військові прикривали бойові операції «кіборгів» — захисників аеропорту. 

«Мурашник» постійно перебував під обстрілами противника, але через те, що особовий склад знаходився всередині ходів, розташованих у териконі, це ускладнювало завдання з узяття висоти і району аеропорту в цілому.

Боєць з позивним «Ведмідь» поділився з журналістом «Громадського радіо» спогадами про найскладніші моменти війни на цих позиціях:

– Спочатку це була одна з найгарячіших позицій, тут постійно були бої. З «Градів», з САУ, з танків постійно обстрілювали, стрілецькі бої кожен день. На даний момент тихо доволі. Зі стрілецької зброї трохи пострілюють тільки. 

– А стратегічне значення цієї висоти яке?

– Якщо не тримати цю висоту, то практично до Водяного все займуть сєпари. З цієї висоти хоч якось можна відстрілюватись і доволі далеко видно. 

– Ви яку частину контролюєте? Тут же Донецький аеропорт близько.

– Від Близнюків, які видно також з Пісків до аеропорта. По суті всі ці їхні позиції видно. Тут спочатку взагалі було «весело», тут голову вище терикона не можна було підняти. Одразу ж починався «двіж», одразу ж починали добре так «накладать».

– Які завдання тут будете виконувати: будете тримати висоту, моніторити місцевість? 

– Поки що так, а там буде видно.

– От у вас тут рація у бліндажі, противник, напевно, чує про що ви тут говорите… 

– Звичайно, що слухають, тому по рації ніхто важливого нічого не каже, а все те, що кажеться – шифрується, багато дезінформації пускається. Одного разу таку радіогру влаштували, що вони між нами і терміналами стільки мін вклали – просто поле, бо думали, що там наші повзають. Ну, доволі красиво виглядало. 

– Тобто можна використовувати таку дезінформацію?

– Так, ну і плюс це весело. 

– У вас тут особливий гумор?

– Так.

Про свою службу у «мурашнику» також розповів і боєць з позивним «Актор»:

– Було страшно перший час. На даний момент це вже звичайна ситуація і повсякденне життя для нас. 

– Звикаєш?

– Так, звикаю, потім без цього вже сумно: важко заснути без пострілів, без вибухів, без викиду адреналіну у бойових умовах. А так, вдень більш-менш спокійно, вночі — обстрілюють. 

Працювала САУ, працювали дуже сильно «Гради», танчики, були прямі попадання по позиціях із танка, були такі, що попадали по мирному населенню, працювати доводилось уночі — виходити групами і дивитись, чи все в порядку у мирного населення.  

– Ви надаєте їм якусь допомогу?

– Звичайно, тому що ми тут знаходимось найближче. І хто допоможе мирному населенню, як не ми. 

– А багато людей залишилось?

– Біля аеропорту ще є люди, а в Опитному, у Пісках практично нікого з мирного населення не залишилось.

– А от зараз «бахало» — це, по-твоєму, яка робота?

– Це щось підривають сапери, але не наші, тому що не чути пострілу, а чути сам вибух. І не чути свистіння прильоту. Скоріше займаються підривними роботами — окопи роблять.

– А от те, що у рамках мінських домовленостей вони мають відводити техніку, вони це роблять?

– Так, за мінськими домовленостями має відводитись техніка, але я чую звук важкої техніки, скоріш за все це звук важких моторів.

Дмитро Пальченко з Краматорська програма “Люди Донбасу” для “Громадського радіо“

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.