Любов Морозова
Рославець і «глупая овца»
«Что за глупая овца, что не знает Рославца», – нібито саме ці слова сказав Владімір Маяковскій, коли якась молода людина в кафе тихо запитала: «Хто це підійшов до Маяковського»? Цей анекдот мав місце майже 100 років тому, у 1924 році, коли Микола Рославець був відповідальним редактором журналу «Музыкальная культура» і одним з лідерів радянського авангарду.
Ведучі1
Експромт Маяковського багато хто знає, а ось про українські сторінки біографії Рославця згадують значно менше. Народився він у Суражі Чернігівської губернії, дитинство провів у Конотопі, де й познайомився із Казимиром Малевичем (до речі, останній спочатку вважав Миколу сильнішим за себе живописцем), а на початку 20-х років працював ректором Харківської консерваторії. Доля композитора склалася трагічно, частина його спадщини зникла, але є ще шанс віднайти валізу з його втраченими творами, яку він передав своєму брату у Запоріжжя, і яка, можливо, ще й досі зберігається у секретних архівах.
- Ноктюрн для арфи, гобоя, двох альтів і віолончелі (1913). Виконує Ансамбль солістів Большого театру СРСР, диригент – Олександр Лазарєв. Запис 1986 року
- Три етюди (1914). №3 Burlando (дражливо). Виконує Марк-Андре Хамлін. Запис 1996 року
- П’ять прелюдій для фортепіано (1919-1922). Виконує Юрій Фаворін. Запис 2012 року
- Камерна симфонія (1934-1935). Частина ІІІ, Скерцо. Виконує Шотландський камерний оркестр ВВС, диригент – Ілан Волков. Запис 2005 року
- В години молодика («В часы новолуния», 1910-1913). Виконує Шотландський камерний оркестр ВВС, диригент – Ілан Волков. Запис 2004 року
