Ілюстративне фото: Regionmonitor
Ґарс Хачатрян: Я не можу пояснити причин, що змусили мене бути тут, але щодо одного я певен — я волелюбна людина і завжди мріяв, щоби мій народ, моя країна були справді суверенними. А в останні десятиліття, коли ми переживаємо дуже складні часи, Майдан і Україна символізують справжнє, недоторканне волелюбство, властиве українському суспільству.
Я побував після визволення не тільки у Києві та області… Це була весна. Влітку я був у Харкові, в Харківській області. Наприкінці листопада — в Ізюмі, Лимані, Слов’янську, Краматорську…
Новий рік я зустрів у районі Бахмута. Зі мною був і Ваграм Мартиросян — сценарист, письменник, дуже шанований свого часу медіафахівець. Ми з ним зустріли Новий рік з бійцями ЗСУ в Краматорську. І це я вважаю для себе честю. Я взагалі за життям пацифіст, проти війни. Що стосується вашого зауваження, що війна почалась 2014 року, я гадаю, що люди полюбляють називати кризові фази нашої історії. Я вважаю, що ця криза почалась ще 1917 року. Вона досі нас не залишає, а набуває різних форм.
Що ж до початку XXI століття — у Вірменії була самоомана, що ми перемогли у першій карабаській війні, і ніхто не казав, що війна не закінчилась, що то не перемога, а лише тимчасове перемир’я — і в будь-яку мить ці воєнні вбивчі дії здатні поновитись. От цією самооманою і жили — ціле суспільство пишалось, що перемогло у війні. Та ж ейфорія, що була в 90-их роках минулого століття, за моїми спостереженнями, зараз відбувається в Азербайджані. Я не ставлю їм це в провину. Вони можуть радіти.
Читайте також: Вірменія змушена змінити стратегію щодо Карабаху через нещодавній контрнаступ України — Семиволос
Ґарс Хачатрян: Щодо проєктів, які я насамперед хотів здійснити в Україні, для початку — це передавання об’єктивної інформації вірменському суспільству, вірменським глядачам, бо вони мають право отримувати інформацію про те, що насправді відбувається в Україні. Тому що у Вірменії російська пропаганда не те що агресивна пропаганда — я не можу навіть слів знайти як це називати. Там за повною програмою… І в багатьох громадян Вірменії промиті мізки. Слава Богу, за цей час нам вдалось зробити деякі кроки, що принесли плоди. Ви знаєте, що керівництво Росії все робить на шкоду і собі, і своїм громадянам.
Окрім цього, ми мали намір зробити документальний фільм під назвою «Звичайна денацифікація». Та коли ми вже були в Києві й відзняли перший матеріал, виявилося, що одним фільмом не обійтись. І «Звичайна денацифікація» перетворилась на рубрику. І багато засобів масової інформації та творчих людей Вірменії — зокрема, мережа незалежних журналістів Вірменії на чолі з Юрієм Манвеляном, epress.am, Мережа Незалежних Журналістів, aliqmedia.am, 1in.am. Також до мене приєднався режисер Тигран Паскевичян, чиї знання і навички в галузі документалістики набагато перевищують мої. З його групою ми маємо намір приїхати в березні — це вже вирішене питання. До мене звернувся щодо наміру поїхати в Україну Ваграм Мартиросян, один з письменників, сценаристів, котрий був поміж ключових постатей телебачення Вірменії. Ми з ним підписали меморандум з вірменською редакцією Радіо «Свобода» і чотири фільми вже вийшли до етеру, а найближчими днями буде і п’ятий.
Також від початку зі мною режисер Мовсес Гаспарян, який зараз добирає українські фільми, щоби влаштувати в Єревані ретроспективу. Фільми, які він дібрав, він представив українському режисеру Роману Балаяну, який висловив бажання також взяти участь у цьому проєкті. Як лектор, Роман Балаян представить ці фільми в Єревані, в тому числі сучасні фільми. Я сподіваюсь, що приміщення нам нададуть в єреванському кінотеатрі «Москва». Також є арт-проєкти, в яких ітиметься про ситуацію під час війни. Зокрема, проєкт «Невидимі пам’ятники», в якому буде про пам’ятники Києва, Харкова, Одеси. Буде не лише виставка фотографій, а й альбом з ними. Пам’ятники будуть показані в тому вигляді, в якому вони зараз — старих фотографій там не буде. Ці проєкти існуватимуть також і у віртуальному просторі. Бо увагу молодих людей ми можемо привернути лише новітніми технологіями — не тільки у Вірменії та Україні, а у цілому світі. Я також хочу створити альбом і виставку іграшок, які залишились після бомбувань. Врятовані іграшки тих дітей, чиї долі нам не відомі. Нам потрібно отримати дозволи місцевої влади, щоби взяти ці іграшки. Можливо, пронумерувати їх, позначити: звідки ці іграшки. А що як якась дитина упізнає свою іграшку?.. Цей проєкт я назвав «Граємо у війну».
І ще один проєкт, «Завтра була війна», — предмети побуту й особисті речі. До нього хочу залучити не тільки українських та вірменських художників і скульпторів, а й з цілого світу. Братимуть участь і фотографи. Я хочу, щоби основні куратори та діячі цих виставок були з Вірменії. І ще один проєкт я назвав «Машина часу». Я хочу придбати авта, понівечені бомбуми, пожежами, російською армією. Ці машини, можливо, будуть виставлені в сучасних музеях, можливо — як фото. Якраз учора ми знімали в селі поблизу Києва — Шевченковому. Там староста, Володимир Михайлович, ледве врятувався, коли на його авто наїхав танк.
Ґарс Хачатрян: Вірменія перебуває в заручниках в російської влади, в Кремля. І це почалося не сьогодні, а з дев’яностих років. Вірменія — практично єдина колишня радянська республіка, котра не звільнилась від російських збройних сил, які й досі там перебувають. Втім, напевно, ще й Україна: адже в Криму базується російський Чорноморський флот. З цього погляду ми дещо схожі. А от щодо нинішньої вірменської влади. Те, що стара влада прислужувала Кремлю й особисто Путіну — факт, який ніхто не може заперечити. Агентурна мережа Росії дуже глибоко впроваджена в усі галузі вірменського суспільства. Очищення від цього, на моє глибоке переконання, потрібно починати з люстрації. Я розумію, що для Вірменії, для маленького народу може виникнути ситуація, коли після люстрації, можливо, нікому буде працювати в державних установах. Але я глибоко переконаний, що знайдуться молоді люди, люди не мого покоління, які зможуть подолати труднощі. Нехай будуть помилки — що раніше почнемо, то швидше досягнемо успіху, то краще буде для нашої країни.
Те, що прем’єр-міністр Нікол Пашинян говорив на засіданні Організації договору колективної безпеки, також свідчить про певне ставлення. Він зробив заяву на саміті країн СНД, коли сказав, що адміністративні межі колишніх радянських республік мають бути визнані як державні кордони нинішніх держав. Хіба це не означає, що кордони України мають бути саме в такому стані?
Окрім того, Нікол Пашинян привітав президента Зеленського в новому році та побажав, щоби настав мир — це теж про дещо свідчить. Я вже скільки приїжджаю в Україну, і щоразу нашу групу зустрічає посол Вірменії Владімір Карапетян. Щоразу він запрошує нас до посольства, надає всіляку допомогу завжди й в усьому. Не знаю, якщо посол не представляє нашу країну, не представляє офіційну позицію, ну, тоді не мені судити…
Читайте також: У Вірменії вважають, що поразка Росії у війні з Україною створює величезні небезпеки для Єревана — Семиволос
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS