Гостя — Вікторія Амеліна, письменниця та громадська діячка дотична до видання щоденника убитого російськими окупантами письменника Володимира Вакуленка. Презентація пройшла цього року у межах «Книжкового Арсеналу».
Вікторія Амеліна: З 2022 року я допомагаю документувати воєнні злочини. Їх на території України вчинено так багато, що жодні правоохоронні органи не могли би впоратися самі. Тому громадянське суспільство допомагає.
Коли ЗСУ звільнили Ізюмщину у вересні 2022, я поїхала разом із громадською організацією Truth Hounds в першу польову дослідницьку місію зі збору доказів воєнних злочинів. Оскільки я письменниця і членкиня Українського ПЕН, я вже тоді знала, що Володимир Вакуленко був викрадений окупантами зі свого дому біля Ізюма. Ми знали, що він пропав.
Як тільки Ізюмщину звільнили, мені захотілося поїхати пошукати Володимира. Ми поїхали до його батьків, дізналися, як все сталося. І почали шукати: його або відповіді на питання «що з ним?». Розмовляючи з батьком Володимира, ми почали говорити про його книжки, про те, яким він був письменником. Саме тоді батько Володимира згадав, що під час окупації його син вів щоденник. Буквально за день до свого арешту він заховав щоденник в саду під вишнею. Так ми знайшли цей щоденник. Під вишнею.
Щоденник невеликий. Володимир вів його десь від початку окупації. Хоча він пише і про те, як війна почалася, закінчується щоденник 21 березня 2022 року, в Міжнародний день поезії. У саду Володимир закопав його 23 березня. 22 березня до нього приходили окупанти перший раз. Забирали його разом із його маленьким сином. Але відпустили. 24 за ним прийшли вдруге. Забрали лише його.
Вікторія Амеліна: Володимир Вакуленко був письменником, активістом, батьком, автором 13 книг. Його відома дитяча книжка «Татусева книга», до речі, зараз перевидана. Прибуток з продажів іде родині Володимира.
Я знала, що Володимир допомагав армії. Але я не знала, що він займався інклюзією. Він видавав книжки шрифтом Брайля. Намагався писати такі історії, які будуть зрозумілі дітям з різними особливостями розвитку. Його син має подібну особливість — аутизм. Володимир намагався створювати такі книжки, щоб всі діти могли їх читати. Як на мене, це світла мета світлої людини.
Найважливіше в цьому щоденнику — остання фраза. Вона про те, що він бачить журавлиний ключ у небі і в їхньому «курли» він чує «Все буде Україна. Я вірю в перемогу». Це ті слова, якими закінчується його життя в цьому щоденнику. Я думала, чому він нічого не написав тоді, 21 березня, коли його відпустили. А потім подумала, що краще, що не дописав. Дуже добре закінчувати щоденник саме такими словами та в такому вигляді закопати його в саду.
Володимир Вакуленко — український дитячий письменник. Жив на Ізюмщині, яку російська армія окупувала у березні 2022 року. У вересні 2022 року ЗСУ звільнили понад 30 населених пунктів Харківщини. За даними аналітиків Інституту вивчення війни, йдеться про територію близько 2,5 тисяч км квадратних. 16 вересня в Ізюмі слідчі розпочали ексгумацію тіл з місця масового поховання.
Під час окупації Володимир Вакуленко вів щоденник, який сховав перед викраденням окупантами. Доля письменника після викрадення була невідомою. 28 листопада журналісти редакції розслідувань Суспільного отримали фотодокази й результати ДНК-експертизи, які свідчать, що Володимира Вакуленка розстріляли під час окупації. Слідчі вилучили з тіла загиблого дві кулі.
У Харкові 6 грудня 2022 року попрощалися з Володимиром Вакуленком.
Читайте також: Володимира Вакуленка здали колаборанти, рідні натякають, що знають ім’я — письменник
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS