Фото: Схід SOS
Гість — художник, різьбяр по дереву Ігор Баликов, якого 9 жовтня 2023 року БФ «Схід СОС» врятували його разом із 2 собаками та 35 картинами з села Ольгівка (Бериславський район, Херсонська область).
У Києві 16 листопада відкривається виставка художника, яка триватиме до 12 грудня у галереї протестного мистецтва. Це у нас у Києві Липська, вулиця Липська, 16, і в межах виставки «Хроніки евакуації».
Ігор Баликов: Хлопці вивезли нас із селища. Він розташований між двома селами, Ольгівкою і Львовом, там школа-інтернат. 500 метрів до одного села, 500 метрів до другого села.
Там зараз останнім часом мешкали дві особи, це мої куми, бо селище все розбите. Його просто знищили КАБами (керована авіабомба — ред.), останнім часом ФАБами (фугасні авіабомби — ред.).
Після того, як хлопці мене евакуювали, мені запропонували такі речі, на які я не міг навіть сподіватися. Бо мені запропонували виставку одну, другу, і я аж розгубився.
Коли мені запропонували виставку в музеї мистецтва Івано-Франківська, я був настільки вражений. Розумієте, це війна, і якось такі історії трапляються, і тут таке мирне… Я «виграв мільйон», бо я познайомився з людьми, побачив, що життя йде далі, і мені є куди йти.
Бо коли ти стоїш як військовий на нулі, що буде завтра, ти не знаєш, а як людина, яка втрачає все, і ти розгублений, і тут до тебе приходять і кажуть, а ти хочеш оце спробувати: і ти вражений.
І я дуже вдячний тим особам, тим людям, які допомогли та допомагають не тільки мені. Багато людей просто не знають, як себе поводити в тих або інших ситуаціях, те, що зв’язано з війною.
Бо я пройшов і окупацію, і післяокупаційний час, до останнього часу, поки можливо було жити в нашому селі.
Слухайте також: «Дуже ранить, коли говорять, що на окупованих територіях залишилися самі зрадники» — староста села Дудчани про роботу проти росіян
Андрій Куликов: Повернемося до вашої безпосередньої історії, пане Ігорю. От пишуть, що евакуювали разом із двома собаками та 35 картинами. Чому собаки — вище картин?
Ігор Баликов: Бо вони нас рятували. Вони рятують морально, коли людина щось може втратити, вона переживає, коли навколо тебе щось вибухає, щось знищується.
Ну, я не знаю, як інші, але багато людей, от мій кум там перебуває, ну, я думаю, що в нього все гаразд.
Він каже: Перше, якщо буду виїжджати, то перше, що буду вивозити — це собак. Там дворняжки, звичайні дворняжки, їх дев’ятеро в нього, розумієте? У мене дві, ну, в мене велика одна, вівчарка, друга такса, ну, я не міг без них. Мені, як би казали, виїжджай, виїжджай, а я розумів, що в евакуації дуже важко з тваринами.
І тягнув, скільки міг. Ну, життя так розпорядилося, що треба йти далі, хоч і втрачаєш щось, а тварини рятують нас. І от тепер я їх рятую від самотності.
Андрій Куликов: Де ви опинилися після Ольгівки?
Ігор Баликов: Я зараз в Херсоні, тут квартира, в якій жила моя мати до війни, ну, вона померла, і оформити я квартиру не зміг, а зараз буду підіймати документи, бо документів нема, все, щось десь втратилось, щось згоріло, так що якось будемо йти далі.
Читайте також: Мародерство та страх: Чому люди не хочуть евакуюватись із Донбасу
Андрій Куликов: Пане Ігорю, а от ви згадали, що ви окупацію пережили в Ольгівці, так? А що найбільше, скажімо так, гнітило, що було найнебезпечніше, а що давало все ж таки, окрім собак, що давало сили триматися?
Ігор Баликов: У нас же правий берег, він високий, і коли виходиш в поле за село, видно краєвид, щоб ви розуміли, на 50-60 кілометрів. Людина може бачити лівий берег: Каховка, напрямок на Херсон, ну, дуже далеко.
І коли ти стоїш в окупації на цьому березі та дивишся, як з лівого берега або з правого берега у нас через село злітають ракети, які йдуть в напрямку Миколаєва, Кривого Рогу, і ти як творча людина бачиш цю красиву, оцей слід від ракети, полум’я, двигуна.
Захоплює першу секунду, а потім — жах і холод по спині. Через хвилину, дві, три, десь смерть. І ти нічого не можеш зробити. Це не можна передати. Гул цього двигуна. А потім дивишся: в Краматорську люди загинули, в Кривому Розі люди загинули, в Миколаєві знищені будинки. Ти стоїш і нічого не можеш зробити. Оце пригнічує, а потім собаки. Собаки рятують, ти жалієшся їм або близьким, тим, хто поруч з тобою, і вирішуєш.
Кричиш благим матом на всю вулицю. Були люди, котрі казали:
«Ігорю, що ти робиш. Це не можна кричати, бо це можуть наслідки бути, якщо хтось почує».
Андрій Куликов: А що, лаяли росіян, чи що?
Ігор Баликов: Так, і дуже лаяв.
У нас зі в’язком було поганенько, а коли виходи були, приходи, я залазив на дерево. Мені вже за 50 далеченько. Але ще не пенсійний вік. А люди кажуть:
«Ігорю, а що ти там робиш?».
А я з дерева кричу:
«Та ось ракети туди пішли, а там на Каховці робить HIMARS».
Кажу, туди прилетіло, туди, люди питали, бо, знаєш, це видно, а в новинах тільки на наступний день або через день кажуть, що туди прилетіло. І в нас у селищі бачили, як HIMARS прилітали по росіянах.
Андрій Куликов: Ігор Баликов влаштував такий спостережний пункт у себе на дереві. Це якої породи дерево?
Ігор Баликов: Горіх.
Я не вважаю, що я якийсь виняток. Багато людей, які перебували, або досі перебувають в окупації, творять дуже героїчний спротив. Хоча б тим, що вони не підтримують те, що робиться поруч з ними.
Ми повинні пам’ятати, що ці люди проходять дуже великі іспити. І дай Боже їм витримати. А нашій країні вистояти в цій навалі.
099-311-53-36 — номер «гарячої лінії» Схід SOS для людей, які потребують евакуації
Читайте також: Як відбувається евакуація з прифронтових та деокупованих територій?
«Схід SOS» (раніше «Восток SOS») — громадська ініціатива допомоги постраждалим в конфлікті на сході України, була створена 5 травня 2014 року активістами луганського Правозахисного центру «Поступ», кримського Правозахисного центру «Дія» та Цивільного сектору луганського Євромайдану. Була однією з перших волонтерських ініціатив, активісти якої стали надавати допомогу постраждалим від військової агресії на сході країни та в Криму, допомагаючи в пошуку житла для тимчасових переселенців, логістиці безпечного виїзду із зони конфлікту, пошуку, звільненню і реабілітації жертв викрадень, збираючи та розподіляючи гуманітарну допомогу для переселенців в Києві, а також доставляючи гуманітарні вантажі в прифронтові населені пункти, надаючи психологічну допомогу.
Організація Восток SOS та їхні партнери евакуюють людей своїм транспортом, державні органи влади інформують про евакуацію. Зараз також співпрацюють з Укрзалізницею, донецьким соцзахистом.
Уряд створив Координаційний штаб, який займаються організацією вивезення людей, його очолила Ірина Верещук. До цього міністерка заявляла, що перед опалювальним сезоном з Донеччини необхідно вивести 200-220 тисяч мирних жительок та жителів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі